Психологічний контакт – це процес встановлення і підтримки взаємного тяжіння осіб, що спілкуються. Успішність встановлення і розвиток психологічного контакту багато у чому обумовлені психологією людських відносин.

У психологічному плані розвиток контакту між людьми проходить три стадії: взаємне оцінювання; взаємна зацікавленість; відособлення у діаду. Ці стадії характерні для встановлення і розвитку будь-яких контактів. Тому необхідно навчитися активно управляти даним процесом з використанням психологічних прийомів, що мають бути спрямовані: на початок знайомства; формування у об’єкта зацікавленості у контакті; встановлення з ним довірчих стосунків.

Для успішного початку знайомства доцільно скласти ретельний план, в якому відбивалися б особові особливості об’єкта. Необхідно детально продумати привід для зав’язування знайомства. Це дуже важливий для встановлення контакту момент, що накладає відбиток на все подальше спілкування з об’єктом і, в першу чергу, на процес формування у об’єкта першого враження.

Спонукання у співбесідника зацікавленості до контакту здійснюється шляхом забезпечення зацікавленості об’єкта в особі, яка встановлює психологічний контакт, і спілкування конкретно з нею. В даному випадку вступають у дію психологічні механізми потягу і тяжіння людей один до одного. Причому ці механізми діють порізному, залежно від умов спілкування. У будь-якому випадку виникають явища симпатії або антипатії між людьми, які, як правило, є результатом усвідомленого підходу партнерів до спілкування. При позитивному ставленні один до одного люди, що спілкуються, відособляються у діаду, при негативному – вони припиняють спілкування.

Подальший розвиток контакту з об’єктом зацікавленості повинен завершуватися встановленням довірливих стосунків. Довірливі стосунки кінець кінцем повністю пригнічують усі негативні чинники, які можуть сформуватися у психології об’єкта зацікавленості. Слід пам’ятати, що при встановленні і розвитку психологічних контактів між людьми у низці випадків можуть виникнути психологічні бар’єри. Залежно від особливостей особистості ці бар’єри можуть бути у вигляді байдужості, недовір’я, ворожнечі, несумісності і пересичення.

Слід враховувати, що байдужі люди при встановленні з ними контакту самі по собі ще не є «каменем спотикання». Труднощі виникають лише тоді, коли вони починають створювати бар’єр байдужості. Прорватися через такий бар’єр можна, лише винахідливо вибравши привід для знайомства, а також за допомогою певних прийомів залучення до себе уваги і підтримки його на певному рівні.

Бар’єр недовір’я найчастіше зводять емоційні типи особистості. Як правило, найбільш жорсткий бар’єр ставлять люди, що переживають самі внутрішню конфліктність. У них наявна дисгармонія між переживаннями і реальною поведінкою. Такі люди надзвичайно підозрілі і психологічно напружені. Бар’єр недовір’я, що споруджується такими людьми, руйнується шляхом акцентування уваги на їх значущості, неповторності і так далі.

Бар’єр ворожнечі при спілкуванні створюється, як правило, авторитарними типами. Психологічні бар’єри, поставлені такими людьми, носять відтінок ворожості. Здолати ці бар’єри можна у процесі цілеспрямованого спілкування шляхом вживання відповідних прийомів, що прославляють особисту значущість цих людей.

На стадії взаємної зацікавленості часто виникають бар’єри несумісності, що є результатом біологічних, психологічних, національних, релігійних, ідеологічних  та інших чинників. Дія цих чинників інколи буває настільки сильною, що призводить до припинення контакту. У той же час тривале і розумне спілкування у багатьох випадках сприяє подоланню навіть, здавалося б, непереборної несумісності.

На  стадії відособлення у діаду між тими, хто спілкується, можуть виникати бар’єри пересичення. Слід завжди пам’ятати, що ці бар’єри часто пов’язані з надмірною активністю однієї особи щодо залучення особи, яка її цікавить, до процесу спілкування без урахування особливостей її характеру й темпераменту.