Історично склалися три основні підходи до вирішення спорів і конфліктів: з позиції сили, з позиції права і з позиції інтересів.

Суть підходу з позиції сили полягає в тому, що одна сторона (або кілька сторін) придушується за рахунок переваги іншої сторони в силі. Це може бути фізична сила, чисельна або технічна перевага, гроші, діловий статус тощо. Такий підхід дає швидке вирішення проблеми і забезпечує досягнення результату.

Підхід з позиції права - це застосування законів, нормативних актів, інструкцій, правил тощо. Крім того, цей підхід може включати в себе тиск з використанням судових та правоохоронних органів, традицій ділового обороту, професійних та етичних стандартів тощо.

Третій підхід до вирішення конфліктів - з позиції інтересів. Для того щоб вирішити суперечку, сторони намагаються визначити, а що стало підставою для виникнення спору і, по можливості, задовольнити інтереси кожної зі сторін.

До основних способів вирішення спорів з позиції інтересів відносяться:

1) переговори, що являють собою врегулювання спору безпосередньо сторонами без участі інших осіб;

2) посередництво (медіація), що означає врегулювання спору за допомогою незалежного, нейтрального посередника, який сприяє сторонам у досягненні угоди;

3) третейський суд – вирішення спору за допомогою незалежної, нейтральної особи – арбітра (або групи арбітрів), що уповноважений винести обов'язкове для сторін рішення.