Виявлення протиправної діяльності  полягає в отриманні, аналізі, оцінці, перевірці даних, що свідчать про підготовку і проведення конкретними або не встановленими особами протиправних дій.

До завдань виявлення відносяться:

- виявлення різного роду намірів і проявів протиправного характеру;

- виявлення джерел інформації про протиправну діяльність;

- отримання і перевірка інформації, яка свідчить про можливу підготовку або здійснення протиправної діяльності;

- аналіз і оцінка наявних даних про можливе здійснення протиправної діяльності, висунення попередніх версій (звинувачувальних і виправдувальних).

Інформація про протиправну діяльність потрапляє може бути у вигляді фактів і проявів, які називаються ознаками протиправної діяльності.

Факти - це дані (відомості, документи, предмети), що однозначно свідчать про здійснення протиправної діяльності.

Ознаки - це дані, які можуть бути основою для підозр в здійсненні протиправної діяльності, проте однозначного висновку про це зробити не дозволяють.

До прямих ознак відносяться ті елементи протиправного діяння, які передбачені кримінальним і адміністративним законодавством або витікають з нього і у своїй сукупності утворюють закінчений склад правопорушення, злочину, приготування до нього або замаху на нього.

Непрямі ознаки протиправної діяльності відображають її через окремі прояви і дії суб'єкта, не пов'язані безпосередньо з підготовкою або здійсненням злочинних намірів. Наприклад, невиправдані видимими причинами зміни психоемоційного стану суб'єкта і його поведінки, круга інтересів, зв'язків. Сюди ж можна віднести і такі ознаки, як життя не по статкам, невідповідність офіційного службового стану об'єкту фактичним взаємовідносинам в колективі, не виправдані службовою або особистою необхідністю зустрічі і так далі.

Отримані в процесі виявлення протиправної діяльності дані оцінюються за критеріями відносності, достовірності, своєчасності, значущості і повноти.

Критерій відносності визначає, чи відноситься інформація до предмета дослідження, перевірки або доведення протиправної діяльності, а якщо відноситься, то в якій мірі.

Критерій достовірності визначає міру істинності інформації, її відповідності реальної дійсності.

Критерій своєчасності дозволяє судити про наявність або відсутність часу для розробки рішень і вжиття конкретних заходів за отриманою інформацією.

Критерій значущості визначає важливість цілей, для досягнення яких може служити отримана інформація.

Критерій повноти показує, наскільки конкретно і різнобічно інформація відбиває ознаки, властиві описуваній нею події або об'єкту.