РОЗКРАДАННЯ
Розкраданням називається корисливе, протиправне та безвідплатне заволодіння чужим майном або іншими предметами власності з метою обернути їх у свою власність. Суть розкрадання полягає в тому, що злочинець ставить себе на місце власника. І якщо злочин не буде розкритий, то злочинець володітиме і використовуватиме чуже майно як своє власне.
Предметом розкрадання може бути тільки чуже майно. Предметами розкрадань можуть бути: майно; гроші; цінні папери.
Об'єктивна сторона розкрадання полягає в безоплатному вилученні та (або) зверненні майна на користь злочинця чи іншої особи з заподіянням шкоди власникові цього майна. За загальним правилом розкрадання складається з двох елементів - вилучення майна у власника і звернення його на користь злочинця чи інших осіб. Однак у деяких випадках вилучення немає, наприклад, при привласненні і розтраті, коли майно вже знаходиться у володінні злочинця, причому на законних підставах.
Суб'єктивна сторона розкрадання характеризується виною у формі прямого умислу. Винний усвідомлює суспільну небезпеку своїх дій, передбачає можливість і неминучість заподіяння матеріальної шкоди власникові чи законному власникові майна і бажає цього.
Суб'єкт розкрадання - загальний.
Форми розкрадань являють собою певний спосіб звернення чужого майна на власну користь або користь інших осіб. Цей спосіб може характеризуватися таємним або відкритим викраденням, насильницьким або ненасильницьким, шляхом обману або зловживання довірою.
Способи розкрадань визначені Кримінальним кодексом України :
а) крадіжка - таємно (ст. 185 КК України);
б) грабіж - відкрито і із застосуванням насильства (ст. 186 КК України);
в) шахрайство - обманом і/або зловживанням довірою (ст. 190 КК України);
г) привласнення, розтрата і розкрадання з використанням посадових повноважень - зловживанням довірою, ч.2 зловживання службовим станом (ст. 191 КК України);
д) розбій - нападом (ст. 187 КК України);
е) здирство - загрозами і шантажем (ст. 189 КК України).
Ознаки розкрадання – це факти та події, які зазвичай супроводжують розкрадання. Такі факти не приховуються, відомі або легко встановлюються. Вони не є доказами вчинення розкрадання, але з високою вірогідністю свідчать про наявність розкрадання. Виявлення сукупності кількох ознак розкрадання підвищує вірогідність наявності розкрадань.
Фактори розкрадання – це умови, які потенційно можуть призвести до здійснення розкрадання (трикутник розкрадань):
мотивація (бажання вкрасти) – пов’язана з особистими якостями конкретного працівника;
можливість – створюється відсутністю ефективних контрольних процедур, безкарністю, відсутністю належного обліку;
психологічне самовиправдання («компенсаторна крадіжка», «ілюзія безкарності») – нелояльний працівник вважає, що він вчиняє правильно і при певних умовах йому вдасться уникнути покарання.
Розкрадання вважається закінченим з моменту спричинення майнового збитку власникові, тобто з того моменту, коли власник втрачає можливість володіти, користуватися і розпоряджатися майном.
Найпоширенішими способами розкрадань на підприємствах є:
- вилучення матеріальних цінностей або грошових коштів без створення надлишків;
- з попереднім створенням надлишків(в тому числі і шляхом виготовлення неврахованої продукції);
- з попереднім створенням «уявних» надлишків (за рахунок завищення списання матеріальних цінностей і грошових коштів).
Найчастіше розкрадання маскується шляхом підлогів, приховування або знищення документів, інших обманних дій.
За загальною характеристикою способів розкрадань їх можна поділити на ті, які готуються і ситуативні.
Основними умовами, які сприяють вчиненню розкрадань на підприємстві, є:
- недоліки в обліку матеріальних і грошових цінностей;
- недоліки в охороні матеріальних і грошових цінностей;
- порушення правил зберігання, перевезення і передачі матеріальних і грошових цінностей;
- недоліки інвентаризацій та ревізій (в тому числі і при зміні власника);
- недоліки в організації праці (відсутність належного контролю за надходженням та витратами матеріалів, виготовленої та реалізованої продукції, виконаних робіт тощо);
- недоліки в підборі кадрів;
- неправильна поведінка потерпілих від розкрадань.
Особи, що здійснюють розкрадання на підприємстві, повинні мати певні посадові функції, певний досвід і певний стаж роботи.
Моральна позиція осіб, що вчиняють розкрадання, характеризується чітко вираженою споживчою орієнтацією, коли сума матеріальних благ і можливостей розглядається як єдиний критерій і зміст життєвого успіху. В той же час для них характерний пошук самовиправдання своєї злочинної діяльності: «всі так роблять».
Розкрадання в компанії можуть здійснювати рядові співробітники, лінійні менеджери і навіть вище керівництво. Схеми розкрадань, до яких вони прибігають, специфічні для кожної з цих категорій, тому ознаки і методи відвертання злочинів розрізняються.
Рядові співробітники. Це рівень банальних «несунів», які виносять з заводу запчастини, або менеджера, який за невеликий «відкат» влаштовує потрібний контракт. Швидше за все окремий факт крадіжки матеріальних цінностей рядовим співробітником не нанесе підприємству відчутного збитку. Проте такі розкрадання небезпечні своїми масштабами. Тут грає роль не розмір кожного окремого злочину, а їх кількість. Наслідки розкрадань, що здійснюються рядовими співробітниками, не так значні, як у разі протиправних дій керівництва.
Менеджмент підприємства (фінансовий директор, заступник): люди, які мають право підпису значимих документів. Прикладами розкрадань, що здійснюються менеджерами є: завищення (заниження) об'ємів продажів, приховані розкрадання матеріалів, устаткування, комплектуючих, завищення цін на товар без їх достовірного відображення у фінансовій звітності, здійснення неврахованих фінансових операцій і угод з активами, випуск неврахованої продукції тощо. Ознаки розкрадань, що здійснюються лінійним менеджментом, зазвичай виявляються при проведенні внутрішніх аудиторських перевірок або ревізій. На злочин може вказувати необґрунтована різниця між плановими і фактичними показниками у бюджетах, неспівпадіння даних в первинних документах і т. д.
Представники вищого керівництва підприємства(топ-менеджери) не беруть участь в копійчаних махінаціях, оскільки їх праця і так добре оплачується, а ділова репутація для них понад усе. Проте саме розкрадання, що здійснюються вищими керівниками, носять для компанії воістину катастрофічний характер. Методи виявлення злочинів вищого керівництва схожі з методами, які застосовуються в інцидентах з лінійним менеджментом.
Психологічними чинниками, які сприяють розкраданням, є:
Приклад керівника або неформального лідера. Правила гри задає лідер. Оцінюючи його вчинки, порядність, обов'язковість, персонал вибудовує свою лінію поведінки, визначає рамки допустимого. Зрозуміло, що злодійкуватий начальник навряд чи може розраховувати на чесну поведінку своїх підлеглих. Окрім цього, важливо, наскільки працедавець виконує свої зобов'язання перед персоналом. Затримка заробітної плати або невмотивоване її скорочення - це провокація крадіжок з боку співробітників.
Вплив групи. Відношення в колективі, до дрібних крадіжок як до чогось допустимого. Як крайній випадок - група співробітників, пов'язаних круговою порукою, злочинне угруповання.
Відсутність корпоративної культури. Група людей, які пов'язані тільки спільним перебуванням на роботі, де кожен «сам за себе», не може перешкодити діям злодія. Сильна культура має на увазі сильного лідера, високу міру визнання основних цінностей компанії і, як наслідок, нетерпимість до усіх протиправних дій.
Негативний психологічний клімат. Колектив, який зайнятий склоками, плітками і інтригами, - сприятливе середовище для потенційного розкрадача. З одного боку, в цьому випадку менше приділяється уваги самій роботі - усі сили йдуть на боротьбу з "супротивниками", з іншої - у багатьох з'являється бажання компенсувати свої психологічні проблеми матеріальними придбаннями.
Відсутність у співробітників лояльності до організації. Якщо співробітники не цінують свою приналежність до цього колективу, роботу в цій компанії, у них немає особливого прагнення берегти «казенну» власність.
Слабка мотивація. Якщо у працівника заробітна плата нижче ринкової він буде красти, щоб підняти свій доход до необхідного рівня.
Слабкий облік і контроль за зберіганням і використанням матеріальних цінностей і грошових коштів. Безконтрольність породжує безкарність. Злочину як би і немає, адже немає навіть відомостей про те, що і скільки пропало.
Як правило, ці чинники діють одночасно, «підживлюючи» один одного.
До ознак скоєння розкрадань конкретним співробітником підприємства можна віднести наступні:
- кардинальна зміна рівня життя співробітника в порівнянні з його доходами (дорога машина, одяг, поїздки за кордон тощо);
- зміна стилю спілкування із співробітниками або партнерами;
- тиск на колег;
- відмова співробітника від просування по службі;
- співробітник ніколи не бере відпустку та/або постійно працює понаднормово;
- замовник працює тільки з одним конкретним співробітником;
- недостатня документація, що підтверджує продаж за готівковий розрахунок;
- несподіване зниження прибутку і зростання витрат, що не піддається поясненню;
- різниця між звітністю і даними, отриманими від третіх осіб;
- втрата бухгалтерських записів або відсутність фінансових документів без вагомих на те причин;
- одні і ті ж співробітники відповідають за ведення обліковій документації і збереження майна;
- велика кількість нетипових операцій (коригування, операції сторно і т. д.) або дій (повернення товару, зміна умов оплати тощо).
Конкретний план по попередженню розкрадань розробляється з урахуванням особливостей конкретного підприємства та його колективу.
Реалізація плану протидії розкраданням проводиться у декілька етапів:
розробка локальної нормативної бази. Необхідно розробити посадові інструкції, регламенти роботи, систему індивідуальної матеріальної відповідальності з метою виключення можливих махінацій;
створення системи обліку і контролю. Власник повинен мати можливість у будь-який час отримати інформацію про кількість товару (на всіх етапах його руху) з метою організувати позапланову раптову перевірку його реальної наявності;
формування корпоративної культури. Потрібно формувати у співробітників почуття причетності до справ підприємства («у своїх не крадуть»);
мотивація відповідальності персоналу. Матеріальна компенсація праці має бути достатньою і конкурентоздатною. Працівник має бути упевнений, що його досягнення вітатимуться і відповідним чином оцінюватимуться.
виявлення та жорстке припинення випадків розкрадань. Інформацію про виявлені випадки розкрадань необхідно оприлюднювати у трудовому колективі.
дотримання вимог етики в роботі з персоналом. Протидіючи злочинцям, в жодному разі не можна дозволити образити чесну людину, адже благонадійний співробітник – головна опора будь-якого бізнесу.