Під психологічним портретом розуміється цілісний систематизований документ, що містить вибірковий, але достатній комплекс відомостей про психологію конкретної особи.
Скласти психологічний портрет – значить визначити психологічну своєрідність конкретної особи, звернувши увагу на ті характеристики, що можуть бути безпосередньо використані для вирішення даного завдання.
Структура психологічного портрету:
1. Зовнішні ознаки психологічних властивостей людини (особливості носіння одягу, взуття, манера говорити, жестикуляція, міміка, особливі прикмети і т.д.).
2. Психологічні особливості способу життя людини (характеристика занять, відношення до них, способів задоволення потреб).
3. Особливості проведення дозвілля.
4. Коло спілкування (з ким і як часто спілкується).
5. Статус у рольовому поводженні людини в системі спілкування.
6. Характер прийнятих рішень.
7. Конкретні вчинки.
Для складання психологічного портрету треба виділити наступні індивідуально-психологічні якості (особливості) особистості:
а) міміка, жести, темпоінтонаційні особливості мови (свідчать про темперамент людини);
б) зміст висловлень (говорить про мотиви, ціннісні орієнтири);
в) лексика і характер висловлень (свідчать про професійну приналежність);
г) говір (говорить про національність, місця постійного чи тривалого проживання); д) жестикуляція, манера носіння одягу (допомагають судити про вік, досвід і статус).
Об’єктивність психологічного портрету може бути забезпечена тільки в тому випадку, коли виявляється й оцінюється весь комплекс зовнішніх ознак станів і властивостей людини. Тому той, хто вивчає аудіовізуальну психодіагностику, повинен активно «зондувати» об’єкт із метою виклику схованих психологічних реакцій.
Вирішальне значення при цьому має вміння швидко оцінювати людину за наступними критеріями:
1) рівень самооцінки;
2) склад розуму;
3) потенціал впливу на інших людей (сильний чи слабкий);
4) вольові якості;
5) емоційний стан;
6) можливий надлом;
7) психічний стан;
8) наявність комплексу неповноцінності;
9) схильність до депресії.
При психологічній ідентифікації людини можна часто з маскувальним поводженням - навмисно демонструючими почуттями і переживаннями. Виявляючи різну експресію, імітуючи стан пригніченості, стриманості, оптимізму, безтурботності, людина нерідко прагне замаскувати свій дійсний психічний стан у даний момент і своє відношення до сформованої ситуації і її окремих елементів.
Тому потрібно вміти думати за іншу особу, порівнюючи це з аналізом власних міркувань. При бесіді важливо поставити перед собою низку запитань («Про що говорить стриманість, спокій чи нестриманість, чи тривожність цієї людини?»; «Яку роль вона намагається грати?»; «Чому саме цю роль?» тощо).
Психологічна ідентифікація стану людини, психологічний портрет якої складається, її схвильованості, страху, тривоги, злості, спокою здійснюється спостереженням за виразом обличчя, очей, жестів і позою, темпоінтонаційними особливостями голосу, паузами мови тощо.