Під психологічним портретом розуміється цілісний систематизований документ, що містить вибірковий, але достатній комплекс відомостей про психологію конкретної особи.

Скласти психологічний портрет – значить визначити психологічну своєрідність конкретної особи, звернувши увагу на ті характеристики, що можуть бути безпосередньо використані для вирішення даного завдання.

Структура психологічного портрету:

1. Зовнішні ознаки психологічних властивостей людини (особливості носіння одягу, взуття, манера говорити, жестикуляція, міміка, особливі прикмети і т.д.).

2. Психологічні особливості способу життя людини (характеристика занять, відношення до них, способів задоволення потреб).

3. Особливості проведення дозвілля.

4. Коло спілкування (з ким і як часто спілкується).

5. Статус у рольовому поводженні людини в системі спілкування.

6. Характер прийнятих рішень.

7. Конкретні вчинки.

Для складання психологічного портрету треба виділити наступні індивідуально-психологічні якості (особливості) особистості:

а) міміка, жести, темпоінтонаційні особливості мови (свідчать про темперамент людини);

б) зміст висловлень (говорить про мотиви, ціннісні орієнтири);

в) лексика і характер висловлень (свідчать про професійну приналежність);

г) говір (говорить про національність, місця постійного чи тривалого проживання); д) жестикуляція, манера носіння одягу (допомагають судити про вік, досвід і статус).

Об’єктивність психологічного портрету може бути забезпечена тільки в тому випадку, коли виявляється й оцінюється весь комплекс зовнішніх ознак станів і властивостей людини. Тому той, хто вивчає аудіовізуальну психодіагностику, повинен активно «зондувати» об’єкт із метою виклику схованих психологічних реакцій.

Вирішальне значення при цьому має вміння швидко оцінювати людину за наступними критеріями:

1) рівень самооцінки;

2) склад розуму;

3) потенціал впливу на інших людей (сильний чи слабкий);

4) вольові якості;

5) емоційний стан;

6) можливий надлом;

7) психічний стан;

8) наявність комплексу неповноцінності;

9) схильність до депресії.

При психологічній ідентифікації людини можна часто з маскувальним поводженням - навмисно демонструючими почуттями і переживаннями. Виявляючи різну експресію, імітуючи стан пригніченості, стриманості, оптимізму, безтурботності, людина нерідко прагне замаскувати свій дійсний психічний стан у даний момент і своє відношення до сформованої ситуації і її окремих елементів.

Тому потрібно вміти думати за іншу особу, порівнюючи це з аналізом власних міркувань. При бесіді важливо поставити перед собою низку запитань («Про що говорить стриманість, спокій чи нестриманість, чи тривожність цієї людини?»; «Яку роль вона намагається грати?»; «Чому саме цю роль?» тощо).

Психологічна ідентифікація стану людини, психологічний портрет якої складається, її схвильованості, страху, тривоги, злості, спокою здійснюється спостереженням за виразом обличчя, очей, жестів і позою, темпоінтонаційними особливостями голосу, паузами мови тощо.