ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ОСОБИСТОСТІ ПРАВОПОРУШНИКА

Психічний склад особистості людини, яка потенційно може скоїти правопорушення або вже його скоїла, має якісну відмінність від психічного складу особистості законослухняного члена суспільства. Ці відмінні особливості виражаються в наявній сукупності психічних властивостей, які визначають криміногенну потенцію особистості і внутрішні можливості досягнення криміногенної мети, зміст якої нерозривно пов'язаний із зовнішніми умовами й іншими чинниками і способами поведінки. Ці психічні властивості складають сутність цієї сукупності та виражають особистісну прийнятність використання за певними умовами суспільно небезпечного способу досягнення суб'єктивно необхідного результату - задоволення певної потреби або розв'язання проблемної ситуації. Психологічні властивості, що входять до криміногенної сукупності, можуть виявлятися на рівнях механізмів інтелектуальної, емоційної та імпульсивної регуляції.

До провідних психологічних особливостей особистості правопорушника кримінальні психологи відносять імпульсивність, агресивність, асоціальність, гіперчутливість у взаєминах, соціальну відчуженість, тривожність у поєднанні з негативним змістом ціннісно-нормативної сфери особистості.

Окремі психічні утворення розглядаються як типові чинники протиправної поведінки. Існує думка, що до них належать завищений рівень домагань і самооцінки, егоцентризм, підвищена образливість, емоційна нестійкість, висока ригідність розумових процесів. Також можна відзначити  понижену самоповагу, глибоку розбіжність між реальним і ідеальним «Я», високу тривожність, схильність до ризику, тенденцію домотатися цілей, ігноруючи небезпеку, дратівливість, підвищену ранимість, злопам'ятність, відчуття власної неповноцінності, потребу самоствердження, владарювання і інші гострі емоційні переживання.