Приховування правопорушення можна визначити як діяльність, спрямовану на перешкоджання розслідуванню шляхом приховування, знищення, маскування чи фальсифікації слідів правопорушення, правопорушника і їх носіїв. Діяльність у цьому випадку охоплює не лише активну форму людської поведінки – дію, а й пасивну – бездіяльність.

За змістовною стороною способи приховування правопорушення можна розділити на такі групи:

1) приховування правопорушення шляхом приховування інформації і/або її носія;

2) приховування правопорушення шляхом знищення інформації і/або її носія;

3) приховування правопорушення шляхом маскування інформації і/або її носія;

4) приховування правопорушення шляхом фальсифікації інформації і/або її носія;

5) змішані способи.

Приховування інформації полягає в неповідомленні про ті чи інші обставини розслідуваної події або джерела інформації, необхідної для встановлення істини. Воно може здійснюватися як в активній, так і в пасивній формі.

До числа активних способів приховування інформації належить приховування предмета, речових доказів, грошей і цінностей, інших об’єктів – джерел інформації.

Пасивними способами приховування інформації  є замовчування, неповідомлення відомостей, що запитуються, відмова від дачі показань.

Знищення інформації можна розділити на: знищення слідів правопорушення й знищення слідів правопорушника. При цьому мається на увазі як знищення самої доказової інформації, так і її носіїв. Знищення може бути повним і частковим. Часткове межує з фальсифікацією, іноді виступає її способом.

Маскування інформації має на меті зміну уявлення про спосіб вчинення правопорушення, особистість винного, призначення об’єктів – носіїв інформації та їхнє коло.

Способами маскування можуть бути:

1) переміщення об’єктів (наприклад, з того місця, де вони мають бути згідно з існуючими або передбаченими правилами, в інше місце, як це буває при порушенні правил збереження і руху документів);

2) зміна зовнішнього вигляду суб’єкта правопорушення;

3) створення видимості використання об’єкта не за призначенням;

4) приховування паралельно вчиненими діями або процесами, що відбуваються;

5) тощо.

Фальсифікація інформації – це підробка, створення помилкової інформації або її носія.

Існують такі способи приховування правопорушень шляхом фальсифікації:

1) завідомо неправдиве свідчення;

2) завідомо неправдиве повідомлення, заява, донос;

3) створення помилкових слідів та інших речових доказів;

4) повна або часткова підробка документів;

5) підміна, дублювання об’єктів;

6) часткове знищення об’єкта, переробка з метою зміни його зовнішнього вигляду й фальсифікації призначення.

Комбінованим способом фальсифікації є неправдиве алібі – створення правопорушником неправильного уявлення про своє перебування в момент, який цікавить особу, яка проводить розслідування, в іншому місці. Відомі два способи створення неправдивого алібі:

1) Винний вступає в змову зі співучасниками або особами, які згодом фігуруватимуть як свідки алібі. Вони дають неправдиві показання про алібі винного. Іноді для додання свідченням видимості вірогідності попередньо всі ці особи дійсно проводять разом якийсь відрізок часу й потім у свідченнях змінюють лише дату або години свого спільного перебування на ті, що потрібні винному.

2) Другий – більш складний спосіб створення неправдивого алібі – ґрунтується на обмані винним свідків щодо дати або часу перебування разом з ними. В цьому випадку свідки, які підтверджують алібі, добросовісно помиляються.