ПРАВДА, НАПІВПРАВДА, БЛЕФ, НАПІВБЛЕФ

Правда – це правдиве інформування (трансінформування), при якому інформація від джерела (індуктора) передається до приймача (реципієнта) без спотворення. До видів «правди» відносяться: інформування, засноване на здатності пам'яті фіксувати і відтворювати аналоги, які несуть додаткову інформацію без її кодування (паратрансінформування), а також повторне правдиве інформування (метатрансінформування).

Напівправда – це напівправдиве напівбрехливе інформування (псевдоінформування), при якому в певних пропорціях присутні і правда і брехня, логічно взаємопов'язані між собою.

До видів «напівправди» відносяться:

– надмірне інформування, що дозволяє створювати помилкове уявлення про наявність чого-небудь (стимуляційне псевдоінформування);

– узагальнене інформування, що дозволяє приховати істину, не накликаючи на себе звинувачення у брехні (дестимуляційне псевдоінформування);

– невизначене інформування, що дозволяє створювати «розпливчасті» неясні образи;

– уявне інформування, пов'язане з повторенням чужого оригіналу. При цьому кожен раз оригінал змінюється на рівнозначний (конфузітаційне інформування).

У свою чергу, таке інформування включає: надмірне уявне інформування; узагальнене уявне інформування з чужого оригіналу; невизначене уявне інформування з чужого оригіналу, що приводить до суперечливих його тлумачень.

Фахівці виділяють три прийоми реалізації напівправди.

1) ірраціональна напівправда – хаотичне, безсистемне змішання істинної інформації з неправдивою інформацією. В цьому випадку важко визначити справжню інформацію і легко прийняти помилкову інформацію за справжню.

2) раціональна напівправда – логічне впорядковане змішання правди з брехнею на основі тієї або іншої раціональної помилки. Прикладом реалізації зазначеного прийому є цілеспрямоване введення термінологічної плутанини, тобто застосування багатозначних слів, що допускають різну інтерпретацію, а інакше – підміну понять, перекручення сенсу сказаного і т. д.

3) діалектична напівправда, під якою розуміється таке впорядковане змішання правди з брехнею, коли сам факт змішання визнається в якості особливого і цілком допустимого «діалектичного» протиріччя.

Блефом називають введення в оману щодо дійсних обставин: явне перебільшення, прикрашання, розраховане на легковір'я (обман, містифікація тощо).

Найбільш ефективним прийомом блефування є прийоми напівблефу. Напівблеф є джерелом «логічного вірусу» який намагається все заплутати і затемнити. Засобом проти логічного вірусу є гарне знання логіки, що дозволяє викрити особу, яка напіблефує.

Прийоми напівблефу засновані на хитрощах і вмінні скористатися дурістю інших.

Розрізняють шість прийомів напівблефу:

1. Замовчування.

2. Фальсифікація (перекручення).

3. Дезорієнтація (заміщення).

4. Марнослів'я (словоблуддя).

5. Маскування.

6. Напівправда.

7. Переформалізація.

Дезорієнтація – це передача істинної чи удаваної інформації яка не відноситься до справи з метою відвернути увагу від суті питання.

Марнослів'я – передача одночасно як істинною, так і помилковою інформації, що не відноситься до суті питання. Повідомляється все що завгодно, але тільки не суть справи.

Маскування - приховування суттєвої інформації за допомогою несуттєвої інформації. Основні варіанти маскування:

- маскування істотною брехні несуттєвою брехнею;

- маскування істотною істини несуттєвою брехнею;

- маскування істотною брехні несуттєвою істиною; спроба обґрунтувати брехня  

- посилання на чий-небудь безперечний, але такий, що не має відношення до справи авторитет;

- маскування істотною істини за допомогою несуттєвою істини.

Переформалізація – це неправдива інформація, внесена свідомо шляхом:

 - спотворення в процесі перекладу з однієї мови на іншу;

- багаторазового повтору інформації;

- чергування різнорідної інформації (з метою відвернути увагу, знизити рівень критичності мислення тощо).