Організація – це об’єднання, або група людей, діяльність яких усвідомлено координується для досягнення спільної (або загальної) мети.

Ключовими характеристиками організацій є:

1) наявність цілей – довгострокових і короткострокових;

2) забезпеченість ресурсами, необхідними для досягнення певних результатів, а саме: персоналом, капіталом, матеріалами, технологіями, інформацією тощо;

3) залежність від зовнішнього середовища;

4) поділ праці всередині організації: горизонтальний – між членами організації і вертикальний, який виокремлює роботу з координації дій інших людей від самих дій, що і становить суть управління.

Середовище організації – це рушійні сили, які впливають на її діяльність, забезпечуючи отримання певних результатів. Вирізняють внутрішнє й зовнішнє середовище організації.

Внутрішнє середовище організації являє собою сукупність факторів впливу, які контролюються керівництвом організації і безпосередньо впливають на її діяльність. До них належать:

1. Мета – бажаний результат, котрого намагається досягти організація: максимізація прибутку, лідерство на ринку, виробництво нових або ексклюзивних послуг тощо.

2. Структура – логічний взаємозв’язок рівнів управління і функціональних областей, організованих у такій формі, яка дозволяє ефективно досягати визначеної мети. Розрізняють: вищий (стратегічний); середній та нижчий рівні управління.

3. Завдання – робота, серія робіт або частина роботи, яку треба виконати заздалегідь встановленим способом в обумовлений термін. На підставі рішення керівництва про структуру кожна посада включає низку завдань, котрі розглядаються як необхідний внесок у досягнення мети організації. Завдання організації традиційно ділиться на три категорії: робота з людьми, інформацією, речами.

4. Технологія – це способи впливу людини на предмети праці. Технологія базується на раціональному використанні працівників, фізичних матеріалів, інформації для виробництва товарів та послуг.

5. Персонал – сукупність працівників організації, яка характеризується кваліфікацією, здібностями, рівнем освіти, потребами, ставленням до мети організації і визначенням власної ролі в її реалізації, ставленням до праці.

Успіх організації значною мірою залежить від факторів, що перебувають поза нею, діють у зовнішньому середовищі.

Виокремлюють зовнішні фактори прямої і непрямої дії.

До зовнішній факторів прямого впливу включаються такі чинники:

1. Клієнти. Споживачі послуг можуть стати жорстокими

суддями, оцінюючи вироблений організацією товар. Саме вони вирішують, які товари та послуги для них бажані і за якою ціною.

2. Конкуренти.

3. Інфраструктура. Це банки, засоби масової інформації, транспорт, зв’язок тощо. Стосунки, які складаються в зазначеній сфері, суттєво впливають на швидкість та якість розрахунків, отримання необхідної інформації тощо.

5. Органи державної влади. Органи державної влади визначають умови функціонування та контролюють діяльність організацій.

6. Законодавчі акти. Кожна організація працює у відповідному правовому полі, де визначаються її права та обов’язки.

.

7. Корпоративні акти. Вагому роль у діяльності організації мають також правила професійної діяльності, які регламентуються корпоративними актами (наприклад, Правила адвокатської етики). Часто положення корпоративних актів втілюються у внутрішньоорганізаційних актах, які присвячені, приміром, збереженню конфіденційної інформації, стандартам відносин з клієнтом тощо.

8. Профспілки, партії, громадські організації. Угоди,

укладені між профспілками і роботодавцями, стосуються умов

праці, рівня її оплати, забезпечення охорони здоров’я працівників. Представники різних партій беруть участь у законотворчому процесі, організують дозволені законодавством форми протесту в разі порушення прав працівників.

До факторів непрямої дії належать:

1. Рівень розвитку науки й техніки. Загальний розвиток науки і технологій (наприклад, засоби зв’язку) дає можливість оптимізувати витрати на виробництво товарів та послуг, пришвидшує взаємодію з клієнтами, відриває доступ до нових джерел інформації, а також породжує очікування споживачів щодо нових товарів та послуг.

2. Розвиток освіти. Забезпеченість організації фаховими кадрами, здатними виконувати поставлені завдання,напряму залежить від здатності освітніх закладів такі кадри постачати.

3. Стан економіки в державі.

4. Політичний режим у державі.

5. Соціокультурні чинники. Будь-яка організація працює в умовах певного культурного середовища. Тому слід враховувати рівень загальної і правової культури населення, життєві цінності, традиції, релігію, звичаї тощо.