Мобінг  (від англ. Mob - натовп) – колективний психологічний терор, гноблення когось з працівників з боку його колег, підлеглих або начальників, з метою змусити його (її) піти з роботи.

Виділяють два основних види мобінгу:  вертикальний (боссинг) – від начальства та горизонтальний – від колег.

Моббінг може здійснюватись в латентній або відкритій формі.

У випадку латентного мобінгу психологічний тиск відбувається в прихованій формі, працівник відчуває ізоляцію навколо себе: важливу та необхідну інформацію йому надають пізно або взагалі не надають. Неформальне спілкування з начальником та/або колегами зводиться до мінімуму, колеги його стороняться, звертаючись виключно по справах.

Вертикальний латентний мобінг може проявлятися в тому, що начальник буде давати працівнику саму безнадійну роботу, постійно відмічати помилки та не помічати його трудові здобутки.

При відкритому мобінгу застосовуються всі засоби, як то насміхання, знущання, приниження, псування особистого майна тощо.

Шведський психолог та вчений-лікар, доктор Ханц Лейман визначив 45 варіацій поведінки, типової для мобінгу: приховування необхідної інформації, соціальна ізоляція, наклеп, безперервна критика, розповсюдження необґрунтованих чуток, висміювання, крики тощо.

Іноді мобінг може приймати крайні форми як то фізичне приниження або сексуальне домагання.

Буллінг – регулярна негативна поведінка одного працівника по відношенню до іншого працівника або групи працівників. Він включає в себе причіпки за дріб’язковими приводами, часто зовсім необґрунтовані, негативну оцінку роботи або відмову від такої оцінки, намагання ізолювати працівника або групу працівників від інших робітників, розповсюдження пліток тощо. Вперше словосполучення «буллінг на робочому місці» (workplace bullying) використав англійський журналіст Ендрю Адамс в 1990 році.

Розрізняють чотири основних типи буллерів (людей які займаються буллінгом).

Тип «Шукаю уваги» (Attention-Seeker) – зазвичай жінка. Головна мета – створити враження доброї, дбайливої та співчуваючої людини. Насправді під цією маскою ховається оманлива і зарозуміла натура, при цьому некомпетентна в галузі професійної діяльності. Може показати відкриту злобу, якщо призначається за щось відповідальною.

Тип «Хочу бути» (Wannabe) – зазвичай чоловік. Буллери цього типу мріють про пошану та повагу, але для цього їм не вистачає професіоналізму в своїй галузі. Вони до підвищення свого професійного рівня не прагнуть адже це потребує певних зусиль, які вони не хочуть прикладати. До того ж вони обділені інтелектом. Замість того щоб якось виправляти цю ситуацію, вони всі свої скудні знання спрямовують на вдосконалення в обмані, шахрайстві та лестощах.

Тип «Гуру» (The Guru) – відрізняється від перших двох типів тим, що, як правило, є компетентним в професійній галузі. Його слабке місце – соціальні навики. Ці люди бездушні, емоції в них не розвинені, вони страждають нарциссизмом та психопатією.

Тип «Соціопат» (Sociopath) - зазвичай чоловік.  Інтелектуально високорозвинений, але не здатний на співчуття. Не відчуває відчуття вини та на здатний до каяття. Отримує велике задоволення, коли стравлює людей один з одним, а сам виступає в якості спостерігача.

В 1991 році Бреді Уілсон, психолог-клініціст, який спеціалізується на лікуванні психологічних травм написав в журналі Personnel Journal (тепер Workforce Magazine), що: «психологічне насилля над працівниками призвело до втрат мільярдів доларів. Психологічні травми отримані на роботі в результаті мобінгу та буллінгу, - більш руйнівний фактор, ніж всі разом взяті інші стреси».

 Фактичними збитками від мобінгу та буллінгу є різке зниження продуктивності праці.