Спостереження – один з основних способів пізнання світу. Метод спостереження заснований на особистому  пізнанні дійсності шляхом чуттєвого її сприйняття. За його допомогою людина вивчає навколишню місцевість, розташовані на ній об'єкти і предмети, визначає зміни, які на ній відбуваються, та на основі своїх спостережень вчиняє певні дії. Спостереження є досить складною дією, що зумовлюється як особливостями об'єкта спостереження, так і особистими якостями, професійними навичками, досвідом того, хто за ним спостерігає.

Об’єктом спостереження може бути людина, предмет або місце спостереження.

Візуальне спостереження – один із видів спостереження, що передбачає постійне або вибіркове дослідження стану та діяльності об'єкта спостереження, з подальшим узагальненням і аналізом отриманих даних.

Спостереження за інтенсивністю проведення залежно від поставлених завдань може бути:

1)разовим;

2)вибірковим;

3)періодичним;

4)профілактичним;

5)постійним.

Спостереження може здійснюватися за нерухомими (стаціонарними) та рухомими об'єктами.

Спостереження, як правило, провадиться цілеспрямовано, у визначеному місці та у визначений час, спеціально підготовленими фахівцями.

Підготовка до спостереження полягає у здійсненні комплексу відповідних дій, що забезпечують належні умови якісного проведення цього заходу. На підставі ретельного аналізу слід:

1) визначити мету і завдання спостереження;

2) оцінити можливість його здійснення, виходячи з конкретних умов;

3) визначити тактику здійснення спостереження;

4) визначити найсприятливіший момент початку спостереження, термін його проведення (у днях) і конкретні години в добовому інтервалі.

Залежно від міри безпосередності контакту спостерігача із спостережуваним об'єктом, на який спрямована його увага, спостереження може бути прямим або непрямим. При прямому спостерігач спостерігає за об’єктами явно контактуючі з ними, а при непрямому, в силу віддаленості об’єктів та інших умов – спостереження ведеться опосередковано, з використанням непрямих даних.

За часовою ознакою (кількості витраченого часу) спостереження підрозділяються на короткочасні і тривалі.

За ознакою заявленості або незаявленості спостерігачем своєї ролі спостереження бувають відкриті і приховані. При відкритому – спостерігач цілком усвідомлено афішує свою роль, при прихованому – він своєї ролі спостерігача не афішує.

Особливість відкритого спостереження в тому, що спостерігач, прибувши для виконання завдання, заявляє оточенню, ким він є насправді, повідомляє про свою мету, завдання і про те, як його виконуватиме, яка може знадобитися допомога. При цьому виходить з того, що люди, з якими він спілкуватиметься, знають, що серед них знаходиться спостерігач, який збирає інформацію, і навіть можуть уявити собі характер цієї інформації (позитивна або негативна).

На відміну від відкритого, приховане спостереження характеризується тим, що спостерігач впродовж певного часу (чи ніколи) не повідомляє людей, за діями яких спостерігає, що він збирає потрібну інформацію, а також про те, якого роду відомості його цікавлять. Приховане спостереження може застосовуватися при вивченні, наприклад, конфліктної ситуації в колективі.

Особливості спостереження можуть бути зумовлені і таким чинником, як міра участі спостерігача в події, за якою він веде спостереження. По цій основі спостереження можуть бути розділені на включені і невключені. У першому випадку спостерігач стає, наприклад, членом колективу, в другому - вивчає діяльність того ж колективу, але з боку, не виступаючи його учасником.

Фізичне спостереження – це спостереження, яке базується на візуальному способі отримання інформації, здійснюється або самим ініціатором, або іншими особами за його завданням. У ході фізичного спостереження можуть бути використані технічні засоби – фотоапарати, відеокамери, що дозволяють фіксувати дії визначеної особи, знаходження речі або візуальної фіксації місця в реальному часі.

Електронне спостереження – це спостереження, засноване на застосуванні спеціальних технічних засобів, дозволяє організовувати і проводити спостереження за особою, яка цікавить клієнта, у публічно доступних місцях. У ході цього виду спостереження використовується апаратура аудіо-, відеозапису та фотографування з метою контролю і запису розмов, дій і операцій особи за якою ведеться спостереження.

Комплексне спостереження – це спостереження, що дозволяє фіксувати у хронологічному порядку, в реальному часі життєдіяльність особи, за якою ведеться спостереження.