Сутність процесного консультування (консультування по процесу) можна відобразити наступними положеннями:

1. Активна участь у ньому клієнта.

2. Консультування розглядається як процес, що виконується в певній послідовності дій, з використанням певних технологій, методів та інструментів.

3. Консультування спрямоване на проведення системних змін в організації, воно є комплексним і максимально враховує специфіку бізнесу клієнта.

В основі цього методу знаходяться положення гуманістичної психології, згідно з якою кожна людина є індивідуальною, незалежною, самостійною і вільною. У відповідності з цими положеннями клієнт повинен активно брати участь у процесі консультування і здійснювати організаційні зміни активно і усвідомлено.

Крім того, цей метод виходить з переваг роботи в команді. Командою називають групу рівноправних фахівців (що мають різну спеціалізацію), які спільно несуть рівну відповідальність за результати своєї діяльності і на паритетній основі здійснюють поділ праці. Ознакою команди вважається наявність горизонтальної ієрархії, що є важливою умовою ефективної взаємодії. Зазвичай команда створюється на обмежений час, необхідне для реалізації проекту, над яким вона працює.

Консультування з процесу є методом зміни і розвитку організацій. Метою застосування даного методу є підвищення продуктивності та/або поліпшення психологічного клімату в організації, що досягаються за участю незалежного зовнішнього консультанта. Відправною точкою для роботи є припущення, що при аналізі у вирішенні проблем клієнт потребує підтримки. В якості центральної завдання ставиться не тільки вирішення актуальних проблем організації, але і придбання навичок аналізу, оцінки і вирішення проблем організації клієнта. Отже, консультант повинен виконати два завдання: з одного боку - допомагати у вирішенні існуючих проблем, з іншого - показати організації клієнта шлях самостійного вирішення подібних проблем у майбутньому.

Під час процесного консультування використовуються методи, спеціально розроблені для забезпечення взаємодії з клієнтом, які можна розбити на дві основні групи:

- організаційна діагностика;

- організаційні інтервенції.

Організаційна діагностика - це сукупність методів, за допомогою яких консультант збирає інформацію про стан організації клієнта. Основними методами діагностики є індивідуальні та групові інтерв'ю, спостереження за діяльністю організації зсередини, знайомство з документами та історією організації тощо. Результатом організаційної діагностики зазвичай служить короткий звіт, що містить структурований виклад отриманої інформації, можливо, з переліком виявлених проблем. Цей звіт служить як би «зародком» для подальшої роботи клієнта і консультанта.

Організаційні інтервенції - це заходи, пов'язані з впливом на організацію, які покликані внести в її діяльність позитивні зміни і закріпити їх.

При процесному консультуванні консультант на всіх етапах проекту активно взаємодіє з клієнтом, спонукаючи його висловлювати свої ідеї, розуміння, пропозиції, проводити за допомогою консультанта аналіз проблем і вироблення рішень, - це відбувається в рамках заходів і процедур, запропонованих консультантом. При цьому, роль консультанта полягає в організації та управлінні процесами збору інформації і її аналізу, а також розробки, обговорення, оцінки і прийняття рішень, отриманих у процесі спільної з клієнтом роботи і приведенні їх у систему рекомендацій.

Найважливішою умовою при консультуванні по процесу вважається готовність людей, що беруть у ньому участь відкрито і чесно обмінюватися між собою думками.

Процесне консультування - це не миттєве отримання результату, це кропіткий процес роботи консультанта і підприємства клієнта крок за кроком.