За цільовим призначенням питання поділяються на основні, доповнюючі, уточнюючі, нагадуюючі, контрольні та навідні.

Основні питання спрямовані на з’ясування предмета опитування. Вибір моменту постановки таких запитань визначається конкретними обставинами справи, а також усім ходом опитування. Загалом основні питання ставляться тоді, коли опитуваний ще не розповів усієї сукупності значимих фактів.

Доповнюючими є питання, спрямовані на з’ясування фактів, упущених опитуваним у вільній розповіді. Мета таких питань – з’ясувати обставини, які можуть або повинні бути відомі особі, яку опитують.

З метою уточнення інформації про ті або інші факти ставляться уточнюючі питання. Вони завжди стосуються суті повідомлюваних відомостей і спрямовані на більш повне й точне з’ясування обставин, що мають значення. Уточнюючі питання можуть стосуватися розмірів і відстаней, часу, місця, ознак осіб і предметів, суми, ваги, кольору, форми, змісту яких-небудь повідомлень і такого іншого. Уточнюючі питання можуть також слугувати для викриття невідповідності поданої опитуваним інформації дійсним обставинам.

Нагадуюючі питання спрямовані на з’ясування фактів або подій, про які опитуваний забув розповісти. Постановка таких питань не пов’язана із сутністю того, що з’ясовується, а має на меті встановити обставини, що пов’язані з іншими подіями, які цікавлять інтерв’юера. Психологічною основою нагадуюючих питань є активізація асоціативних зв’язків, що сприяють кращому пригадуванню забутого. Як правило, нагадуюючі питання пов’язані з обставинами, які передували відповідним подіям, супроводжували їх або йшли за ними і т. ін.

Контрольні питання, спрямовані на перевірку повідомлених даних, з’ясування джерел одержання опитуваним відомостей про факти, зіставлення відповідей з фактами, що точно встановлені. Контрольні питання поділяються на: деталізуючі; питання про джерело відомостей, які повідомляє опитуваний; питання щодо фактів, які точно встановлені. Відомості, на з’ясування яких спрямовані контрольні питання, можуть стосуватися часу й місця події; умов, у яких протікала подія; форми, якості та інших властивостей об’єктів.

Деталізуючі питання мають на меті з’ясування деяких відомостей для перевірки отриманої інформації. Вони відрізняються від уточнюючих, які пов’язані з предметом опитування, оскільки направлені на другорядні деталі з метою перевірки можливості існування відповідної ситуації, про яку розповідає опитуваний.

Відповідаючи на питання про джерела відомостей, які повідомляються, опитуваний підтверджує окремі положення своїх показань, а інтерв’юер  з’ясовує, звідки йому це відомо, якими конкретними даними він може це підтвердити і т. ін.

Постановка питань щодо точно встановлених фактів сприяє перевірці інформації, яка подана під час опитування.

Навідні питання містять у собі готову відповідь або підказують її опитуваному. Вони можуть допомогти у пригадуванні забутих фактів та побудові цілісної картини, яка складається з окремих фрагментів подій.

За характером питання поділяються на відкриті та закриті.

Відкриті питання не визначають суті відповіді на них, не обмежують співрозмовника у виборі тієї інформації, яку він вважає за необхідне повідомити. Відкриті питання – це питання типу:  хто...? що...? де...? коли...? навіщо...? який...? чому...? Відкриті питання застосовуються для одержання додаткової інформації в ситуації, коли предмет розмови відкритий для обговорення.

 Закриті питання застосовуються для одержання однозначної відповіді в ситуації, коли предмет розмови уже не обговорюється. До них належать питання типу: чи є...? чи бачив...? чи був...? Відповіддю на ці питання може бути «так», «ні», «не знаю», у зв’язку з чим їх застосування обмежене здебільшого уточнюючими та навідними питаннями.