Опитування осіб полягає у проведенні з ними бесіди, метою якої є отримання потрібної інформації по заздалегідь розробленому плану, з чіткою метою.

Метод опитування відрізняється суворою організованістю і нерівноцінністю функцій співрозмовників: той хто проводить опитування ставить запитання особі, яку опитують, але при цьому він не веде з нею активного діалогу, не висловлює своєї думки і відкрито не виявляє своєї особистої оцінки відповідей або заданих питань.

Предметом опитування є відомості, що мають значення для вирішення проблем Клієнта.

Всю інформацію, отриману в процесі спілкування з особою за зв’язком із предметом опитування, можна поділити на предметну, додатково-предметну та непредметну.

1) Предметна інформація безпосередньо окреслює коло важливих фактів, які мають значення і, відповідно, має найбільшу цінність.

2) Додатково-предметна інформація хоча і не входить у предмет опитування, проте дає змогу належним чином оцінити достовірність отриманої предметної інформації, а також є джерелом відомостей про саму особу.

3) Непредметна інформація не має відношення до справи, а відтак – і жодної цінності.

Залежно від характеру передачі інформації її можна поділити на словесну, конклюдентну та мімічну.

1) Словесна інформація передається через усне чи письмове мовлення опитуваних осіб і за характером є найінформативнішою.

2) Конклюдентна інформація виражається через жести і часто є замінником словесної. У вигляді конклюдентної інформації можна отримати відповідь на закриті питання в ситуації сильного нервового збудження опитуваного, коли йому важко з огляду на емоційний стан надати відповідні відомості словами.

3) Інформативну цінність має також міміка опитуваного, особливо для виявлення додатково-предметної інформації.

Інтерв’ю не має чітко встановленої структури. Загалом у процесі опитування потрібно:

1) Забезпечити належні умови зустрічі з опитуваним.

2) Встановити комунікативний та емоційний контакт.

3) Узгодити порядок опитування.

4) З’ясувати наявні в опитуваного відомості.

5) Зафіксувати отриману інформацію.

6) Налаштувати опитаного на подальшу співпрацю.

7) Узгодити подальший план дій.

В організаційному аспекті опитування ділиться на окремі стадії, кожна з яких має свою мету та вирішуватиме свої, властиві тільки їй завдання:

1) Підготовка до опитування.

2) Опитування.

3) Узагальнення отриманої інформації.

4) Завершення опитування.

            Підготовка до опитування має на меті забезпечити умови для належного проведення  опитування.

При плануванні проведення опитування (інтерв’ю) важливо звернути увагу на організацію місця проведення зустрічі з опитуваним, яке максимально сприяло б взаємному спілкуванню.

До зустрічі з особою, яку опитують, потрібно підготувати засоби фіксування отриманої інформації, адже без оперативного нотування відповідей під час опитування не обійтись – частина того, що скаже людина, буде забута одразу після прощання, а в більшості справ фабулу можна буде вивести лише на основі зроблених нотаток. Старі перевірені засоби – ручка та папір – поки не мають тут своєї альтернативи.

Встановлення комунікативного та емоційного контакту з опитуваним має ключове значення. З моменту першого контакту формується взаємне враження, яке у подальшому може змінюватись, проте вже з самого початку суттєво впливати на ефективність співпраці. Найперше, як тільки особа зайшла у приміщення, варто одразу представитись і запитати її ім’я. Дуже важливо відразу налагодити контакт з опитуваним, а тому слід випередити його і одразу дати відповідь на питання, які найперше хвилюють цю людину. Відповівши на кожне з цих питань, підготовку до опитування можна вважати завершеною.

Опитування включає в себе:

а) вільну розповідь  опитуваною особою всіх обставин справи;

б) постановку запитань.

Його мета – отримання від опитуваного максимальної кількості інформації відповідно до предмета опитування.

Вільний виклад подій надає можливість одержати різноманітну інформацію про опитувану особу та зорієнтуватись у предметі опитування. Вільна розповідь рідко буває повною і тому слід скеровувати хід вільної розповіді. Це уміння допомагає людині спрямувати свої зусилля на повідомлення найважливішої інформації та може проявлятись у таких формах:

1) реагуванні на важливі факти та ігноруванні того, що безпосередньо не стосується справи;

2)тактовному перебиванні монологів опитуваного з метою постановки потрібних питань.

На етапі вільної розповіді не варто відверто записувати все про що повідомить особа, нотувати слід лише важливі факти.

Після закінчення вільної розповіді опитуваним слід перейти до постановки запитань, які б найбільше сприяли одержанню докладної та достовірної інформації.

Узагальнення отриманої інформації передбачає:

а) створення фабули справи;

б) її перевірку.

Після закінчення формування фабули справи слід перевірити зафіксовану інформацію шляхом переказу її опитуваному. Метою цієї дії є встановлення зворотного зв’язку з опитуваним. Таким чином можна з’ясувати чи правильно були зрозумілі відповіді опитуваного, чи не допущена помилка в хронології подій та визначенні їх наслідків.

 Завершення опитування полягає у вмілому та вдалому його закінченні. співбесіди.

Загалом  завершення опитування передбачає:

а) визначення організаційних аспектів подальшої роботи;

б) прощання з опитуваним.

Визначення організаційних аспектів подальшої роботи залежить від того, з яких причин було закінчене опитування.

Оптимальною можна вважати ситуацію, коли отримана вся необхідна інформація.

             Опитування варто припинити в зв’язку з неможливістю особи надати всю необхідну інформацію. У цьому випадку воно не завершується, а переривається, що передбачає встановлення місця і часу наступного побачення. За цей час слід вжити заходів для отримання інформації, якої не вистачає. При цьому слід чітко зрозуміти,

про яку саме інформацію йдеться та яким чином і з яких джерел можна її одержати.