Конспірація (лат. Conspiratio – єдність, згода)– це приховування сторонами, що знаходяться в стані боротьби, зовнішніх проявів своїх дій, прямо або побічно спрямованих на заподіяння шкоди противнику, а також введення противника в оману шляхом демонстрації хибних намірів і дій.

Конспірація історично виникла і розвивається як міра протидії однією зі сторін, яка веде боротьбу з іншою, вивченню противником її сил, засобів та планів, а також  обстановки, в якій ведеться ця боротьба. Роблячи таке вивчення неефективним, сторона, що застосовує конспірацію, позбавляє противника правильного орієнтування, що зумовлює неминучий або ймовірний неуспіх його дій.

Конспірацією також називають дотримання і суворе збереження таємниці.

Система заходів, що здійснюються для забезпечення конспірації включає:

а) закриття доступу стороннім особам до джерел інформації;

б) приховування джерел інформації, щоб вони не опинилися в полі зору

противника;

в) маскування предметів і дій працівників, що знаходяться в полі зору

противника;

г) дезінформацію противника щодо планів, сил, засобів і методів

своєї діяльності.

Метод конспірації конкретизується в системі правил ведення секретної документації, обліку і зберігання секретних документів та виробі тощо.