Спочатку особі з якою проводять бесіду ставлять питання, відповіді на які вона точно не може знати, оскільки не знаходиться у своїй організації на тому рівні, де можливий доступ до подібної інформації. Людина запевняє, що їй нічого невідомо, і це правда. Особа, яка проводить опитування, в свою чергу, в це «не вірить», заявляючи, що опитуваний повинен знати такі елементарні речі. Після подібної підготовки опитуваному задаються питання, що стосуються відомостей, які знаходяться в його компетенції. Багато хто проговорюється. Як доказ ефективності цього методу цитують слова людини, до якої він був застосований:  «Це прозвучить дивно, але тоді я був дійсно вдячний, коли після всіх цих важких питань в розмові нарешті торкнулися теми, про яку я хоч щось знав».