Метод диверсійного аналізу був розроблений в 1977 році Б. Злотіним. В основі методу лежить адаптація ТРВЗ для прогнозування небажаних явищ. Назву «диверсійний аналіз» метод отримав, тому що при його використанні спеціаліст, що вирішує поставлене завдання повинен думати як «диверсант».
В Америці та інших країнах Західного світу диверсійний аналіз, відомий під назвою Anticipatory Failure Determination (AFD).
Основна ідея диверсійного аналізу дуже проста. Замість того, щоб намагатися зрозуміти – чому і як певний дефект у системі виникає, формулюється інша задача: «потрібно зробити так щоб цей дефект виник. Як можна використовуючи наявні в системі ресурси досягти саме такого ефекту та вивести цю систему з ладу (провести диверсію)?».
Диверсія – це дія спрямована на повне або часткове виведення з ладу якого-небудь об'єкта.
Об'єктом диверсії можуть бути як системи в цілому, так і їх складові частини. Це може бути все, що завгодно – підприємство, товар, послуга, конкретна людина.
Аналіз – система методів і правил опису існуючої дійсності, а також досліджень навколишнього світу.
Диверсійний аналіз – це інструмент дослідження безпеки систем і їх складових частин методом моделювання можливих диверсій на них.
Метою диверсійного аналізу є:
1. Виявлення слабких місць в існуючих об'єктах – як системах, так і їх складових.
2. Розробка заходів по нейтралізації ризиків виведення певних об’єктів з ладу.
3. Зміцнення і захист слабких місць певних об’єктів.
Для успішного проведення диверсії, диверсант повинен відповісти на наступні питання:
1) «Як зруйнувати?»
2) «Як вивести з ладу?»
3) «Як проникнути?»
4) «Де вразливі місця?»
У свою чергу, завдання диверсійного аналізу виходять з наступних питань:
1) «Де вразливі місця?»
2) «Як перекрити доступ до вразливих місць?»
3. «Як зберегти об'єкт, навіть якщо виник збій?»
4. «Як запобігти диверсії проти об'єкта?»
В процесі диверсійного аналізу слід дотримуватися наступних правил:
1. Послідовно та ретельно «крок за кроком» проводити аналіз існуючого об’єкта, фіксуючи по ходу роботи всі варіанти створення шкідливих ефектів, а також завдань по їх створенню, не вирішені на цьому кроці, але які можуть бути вирішені згодом. Найзручніше це робити у вигляді побудови діаграм Ісікави та/або таблиць. Кроками диверсійного аналізу є:
1) Проаналізувати кожну деталь об'єкта.
2) Дослідити вплив на різні деталі об'єкта.
3) Дослідити взаємодію між деталями об'єкта.
4) Досліджувати всі можливі збої в роботі об'єкта.
2. Процес пошуку нових варіантів «диверсій» бажано поєднувати з вивченням системи і постійною перевіркою, а чи не впроваджені ці «диверсії» у реальність, а також пошуком можливостей їх запобігання або усунення шкідливих наслідків.
3. Дострокове припинення роботи або виконання її в не повному обсязі може призвести до того, що небезпечна «диверсія» залишиться не виявленої вчасно.
За допомогою диверсійного аналізу можна:
1. Отримати повний перелік факторів, які можуть викликати збої в роботі об'єкта в принципі.
2. Зібрати воєдино перелік і класифікацію цих факторів, з точки зору створення максимального збитку.
3. Виділити критичні ділянки об'єкта руйнування яких призведе до незворотних наслідків.
4. Розробити комплекс заходів по захисту критичних ділянок.
5. Розробити комплекс заходів по захисту слабких місць.
Таким чином, диверсійний аналіз дозволяє розкрити слабкі сторони об'єкта, а потім зробити об'єкт:
1. сильним;
2. стійким;
3. життєздатним.