Анкетування (анкетне дослідження ) - один із способів опитування. На поставлені в анкеті запитання анкетовані дають відповіді в письмовій формі. Причому запитання ставляться так, що відповіді на них будуть описовими або альтернативними: «так», «ні», «не знаю», «важко відповісти», а бо так, що в них наперед дається кілька варіантів відповіді, серед яких анкетованому пропонується підкреслити один, що відповідає його особистим поглядам та інтересам. В анкеті ставляться запитання і констатуючого, і мотиваційного характеру, як у бесіді та інтерв’ю.

Анкета може бути іменною, коли піддослідний зазначає своє прізвище та ім’я, наводить певні відомості про себе, та анонімною, при використанні якої отримують більш правдиві відповіді.

За допомогою анкетного дослідження можна зібрати великий обсяг матеріалу, що дає підстави вважати одержані відповіді достатньо ймовірними. Недоліками цього методу є суб’єктивізм, випадковість відповідей, складність перевірки їх правильності та щирості.

Надійність даних анкетного опитування залежить від таких умов:

1) відповідності запитань;

2) вилучення «зайвих» та відбору необхідних запитань;

3) ясності формулювання запитань, їх однозначності;

4) чіткості варіантів відповідей (у закритих запитаннях);

5) достатнього простору для відповідей на відкриті запитання;

6) однозначності усіх елементів виміру в часі, частоті подій, згоді-незгоді («так» чи «ні») із запропонованими варіантами відповідей;

7) відсутності будь-яких натяків на бажану відповідь;

8) наявності контрольних запитань;

9) наявності комбінацій прямих та опосередкованих, особистих та неособистих запитань.

 Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шляхами: повторним опитуванням за тією самою процедурою і тих самих осіб (так визначається стійкість інформації); контролем даних анкетного опитування іншими методами (опитуванням третіх осіб, спостереженням, бесідою тощо).