Внаслідок низки експериментів та досліджень  було виявлено, що найбільш характерними позитивними рисами ментальності українців є висока інтуїція та образність.

А характерною негативною рисою є «надлишкове гетьманство», що позначається прислів'ям: «Де два українці - там три гетьмани». Вона свідчить про  патологічну нездатність українців домовлятися, діяти колективно, високу схильність до індивідуалізму та відкидання всякого авторитету.

Ще одною негативною рисою української ментальності є «хатаскрайність», яка виявляється у відчуженому ставленні до зовнішнього світу, намаганні самозануритися у власний внутрішній світ, аж до спроб побудови гармонійного мікросвіту на власному подвір'ї з метою ізолюватися він несприятливої зовнішньої реальності та суспільних подій.

Висока інтуїція обумовлює здатність українців особисто приймати правильні якісні рішення. При цьому нею вони, зазвичай, компенсують відсутність вузьких фахових знань, переважно керуючись більше серцем, ніж розумом при визначенні оптимальної альтернативи з їх набору.

Схильність до «надлишкового гетьманства» дуже легко нейтралізується наділенням кожного шматочком попередньо розпиляної булави або, іншими словами, структуруванням їх у горизонтальну мережеву організацію, кожен учасник якої володіє однаковою по величині часткою владних повноважень для прийняття всіх рішень особисто.

«Хатаскрайність» долається атрактивністю організації - виробленням таких правил та алгоритмів внутрішньої життєдіяльності організації бути учасником якої легко, цікаво, престижно.

Оптимальною для українців моделлю соціальної взаємодії, дієвий механізм якої визначають характерні риси національної ментальності, є організація мережевого типу, яка функціонує з певним набором правил і алгоритмів та структурована у малі групи для створення умов творчої реалізації учасників, кожен з яких має можливість приймати всі рішення особисто без делегування владних повноважень.

Образність та схильність до творчості обумовлює потребу у використанні таких правил і алгоритмів в організації колективної роботи українців, які б забезпечували можливість творчої самореалізації кожного учасника та спонукали б його до творчої ініціативи, самовдосконалення та самоосвіти.

Українці можуть ефективно працювати лише у складі малих, первинних у соціологічному розумінні, груп з оптимальною кількістю учасників 5-9 осіб (соціологічний ідеал чисельності групи - 5 учасників, що попереджує можливість формування в ній клік і фракцій та появу виражених лідерів та ізгоїв). Така мала група створює оптимальні умови для самореалізації через те, що дає змогу кожному з учасників бути вислуханим, почутим і вплинути на прийняття колективного рішення, тобто, фактично, підняти та утвердити свій статус за альтернативною існуючій, прогресивною шкалою цінностей, на вершині якої розташовані інтелектуальна спроможність, фаховість, креативність.