Лицемірство — поведінка, що прикриває нещирість, злість притворним щиросердям, чеснотою. Негативна моральна якість, що полягає в тому, що завідомо аморальним вчинкам (що здійснюються заради егоїстичних інтересів, за низькими мотивами і заради антигуманних цілей) приписують псевдоморальне значення, піднесені мотиви і людинолюбні цілі. Лицемірство протилежне чесності, прямоті, щирості — якостям, в яких проявляється усвідомлення і відкрите вираження людиною правдивої суті її дій.

Походження самого слова лицемірство пов’язане з давньогрецьким театром актори якого під час вистави висловлювали почуття героя, надягаючи певні маски. Робилося це для того, щоб викликати потрібні емоції у публіки.

В ісламі лицемірство вважається найнебезпечнішим пороком. Лицемірам в цій релігії пророкують пекло. Адже Аллах не прощає тих, хто прикривається вірою, а на ділі лише переслідує свої особисті інтереси і цілі. Душі таких людей мертві.

Іслам, відповідаючи на питання, хто такий лицемір, призводить три основних якості, які, поєднуючись, роблять людину явним лицеміром:

1. Якщо лицемір каже, то неодмінно бреше.

2. Даючи обіцянки, він завжди порушує їх.

3. Лицемір, який надає будь-які гарантії, завжди зраджує.

Християнство теж виступає проти лицемірства. Ісус Христос завжди засуджував таку поведінку. Він попереджав, що лицеміри не зможуть увійти в Царство небесне і уникнути мук пекла. Ісус постійно викриває фарисеїв, називаючи їх лицемірами, які все роблять напоказ. Вони лише демонструють свою праведність людям, а серця їх залишаються далекими від покаяння і щирої віри.