Конфлікт - це складний і динамічний процес, його поняття походить від латинського слова «соnflictus» - зіткнення. Суб'єктами конфлікту в організації можуть бути окремі індивіди, соціальні групи, підрозділи організації.

Конфлікт - це відсутність згоди між двома або більше сторонами, що можуть бути конкретними особами або групами.

Конфлікт - це особливий вид взаємодії суб'єктів організації, при якому дії однієї сторони, зіткнувшись з протидіями іншої, роблять неможливим реалізацію її цілей і інтересів. При цьому, кожна зі сторін робить все щоб була прийнята саме

її точка зору і заважає іншій стороні робити те саме.

Причини виникнення конфліктів криються насамперед у тім, що кожний співробітник має власні цілі, прагнення та інтереси, так само як і організація. При цьому, досягнення індивідуальних цілей необхідно погоджувати з цілями всієї організації. Розлад інтересів однієї сторони може спричинити застосування влади іншою стороною. Невизнання влади є однією з найважливіших рис конфлікту. Наприклад, керівник повідомляє співробітника про необхідність вийти на роботу вихідного дня, чим порушує його плани. Якщо підлеглий не виконає дане йому розпорядження, може скластися ситуація, що негативно впливає на ефективність спільної діяльності, що й приведе до виникнення конфлікту.

Внутрішні стосунки в організаціях залежать від специфіки їх діяльності.

Конфлікт в організації - це відкрита форма існування протиріч інтересів, що виникають в процесі взаємодії людей при вирішенні питань виробничого і особистого порядку.

Основні типи конфліктів в організаціях: організаційні, виробничі, трудові, інноваційні.

Організаційний конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих дій учасників конфлікту, викликане розбіжністю інтересів, норм поведінки і ціннісних орієнтацій.

Виробничі конфлікти - це специфічна форма вираження протиріч у виробничих стосунках.

Трудові конфлікти - це зіткнення інтересів і думок, оцінок між представниками різних груп з приводу трудових стосунків (умов, змісту, організації праці і його оплати).

Інноваційні конфлікти - це протиріччя між прибічниками і супротивниками нововведення. (Інновації - це цільова зміна, спрямована на вдосконалення і створення якого-небудь нового продукту, технології, організаційної форми управління та ін.)

Об'єктивним  є конфлікт, що виникає через певні обставини поза волею і бажанням його учасників.

Суб'єктивний конфлікт , це коли об'єктом зіткнення стає конкретна матеріальна або духовна цінність (з/плата, вакансія), мати яку прагнуть конфліктуючі сторони (працівники організації).

Безпосередніми причинами виникнення конфліктів є:

- організаційні - що відбуваються в межах певної організації у зв'язку зі зміною зовнішніх обставин або порушенням регламентованого порядку;

- емоційні - пов'язані з особистим сприйняттям того, що відбувається навкруги, з реакцією на поведінку інших людей і тому подібне;

- соціально-трудові - що викликаються неспівпаданням, конфронтацією приватних і загальних інтересів, несумісністю цілей окремих осіб і соціальних груп.

Причини виникнення конфліктів умовно можна розділити на три групи:

1) Конфлікт цілей. У цій ситуації сторони по-різному бачать майбутній бажаний результат.

2) Конфлікт, викликаний розбіжностями в поглядах. У цьому випадку сторони, що беруть участь у конфлікті, розходяться в думках та ідеях щодо розв'язуваної проблеми.

3) Почуттєвий конфлікт. Такий конфлікт виникає, коли в учасників не збігаються емоції й почуття, що лежать в основі їхніх взаємин як особистостей.

Виокремлюють також наступні основні причини конфліктів в організаціях:

1. Обмеженість ресурсів, що розподіляються між різними групами. Кожна група прагне одержати більшу кількість ресурсів (фінанси, матеріальні ресурси, інформація, час).

2. Взаємозалежність завдань окремих груп організації. Оскільки всі організації є системами, що складаються із взаємозалежних елементів, при неадекватній роботі одного підрозділу або людини взаємозалежність завдань може стати причиною конфлікту.

3. Розходження цілей. Цілі окремих підрозділів організації можуть суперечити одна одній, а іноді й загальній меті організації.

4. Різні уявлення про цінності. Вони можуть виникати між групами, особистостями, а також між керівником і підлеглими.

5. Різна манера поведінки, рівень освіти та життєвий досвід. Ці розходження зменшують ступінь взаєморозуміння і співробітництва між представниками підрозділів.

6. Незадовільні комунікації. Неефективна передача інформації може бути як причиною, так і наслідком конфлікту.

7. «Тиск» авторитету або лідера. Він найчастіше зачіпляє почуття власної гідності людини, ініціює комплекс неповноцінності і веде до конфліктів.

По формах зіткнення конфлікти бувають: відкриті (суперечка, сварка), приховані, стихійні (спонтанно виниклі), умисні та спровоковані. Такі конфлікти можуть бути: неминучими, вимушеними та нічим невиправданими.

По комунікативній спрямованості конфлікти розрізняють:

- горизонтальні, тобто в яких беруть участь люди, що не знаходяться один у одного в підпорядкуванні;

- вертикальні, коли учасники пов'язані тими або іншими видами підпорядкування;

- змішані, тобто підпорядкування і непокора.

По масштабах конфлікти розрізняють на:

- локальні, коли залучена частина персоналу підприємства;

- загальні, тобто в протиборство втягнуті усі (чи більшість).

По складу конфліктуючих сторін конфлікти розрізняють на:

- внутрішньоособовий, - внутрішня боротьба з самим собою;

- міжособовий - конфлікт розбіжність особистих цілей співробітників;

- внутрішньогруповий - між співробітниками, що змагаються, усередині групи або між керівниками груп з питання: "Хто важливіше у відділі або на підприємстві"?

- міжгруповий - конфлікт між співвласниками підприємств.

По способах врегулювання конфлікти розділяють на:

- антагоністичні, що супроводжуються непримиренністю сторін;

- компромісні – які допускають різні варіанти  подолання розбіжностей, взаємнозближення поглядів, цілей.

Міжгруповою називають взаємодію між власне групами людей, а також між окремими представниками цих груп і також будь-які ситуації, в яких учасники спілкування сприймають себе як членів різних груп.

Можна виділити кілька основних причин виникнення міжгрупових конфліктів:

- необхідність розподілити обмежені ресурси організації;

- залежність членів групи один від одного (або залежність всіх від однієї людини) у виконання роботи;

- взаємопов’язаність задач при нерівних можливостях;

- нечітко визначені права та обов’язки;

- неправильна оцінка праці персоналу;

- тощо.

Прикладами міжгрупового конфлікту, наприклад, є:

Взаємопов’язаність завдань при нерівних можливостях. Кілька спеціалістів, зайнятих виконанням одного завдання, можуть мати різний рівень професійної кваліфікації. В цьому випадку спеціалісти більш високої кваліфікації можуть бути невдоволені тим, що їх більш слабкі колеги гальмують виконання роботи, а останнім не подобається те, що від них «вимагають неможливого».

Чисельні вказівки. Одному підлеглому вказівки дають чисельні начальники. Ці численні вказівки не завжди погоджені між собою та можуть протирічити одна одній. В цьому випадку підлеглий сам повинен ранжувати розпорядження та вказівки по ступені їх важливості або братися за все підряд. Як правило таке ранжування проводиться досить своєрідно: виконуються насамперед розпорядження тих, від кого можна очікувати найбільших неприємностей, а зовсім не ті, що найбільш актуальні.

Різні погляди на вирішення задачі. Вірогідність конфліктів в організації зростає коли вона розбивається на спеціалізовані підрозділи (збут, відділ маркетингу, рекламний відділ тощо). Крім того у керівників і безпосередніх виконавців можуть бути різні погляди на шляхи досягнення загальних цілей. Навіть якщо всі хочуть підвищити продуктивність праці, то про те як це зробити у людей можуть бути різні уявлення, адже проблему можна вирішити по-різному, і кожен буде вважати, що його рішення найкраще.

Міжособовий конфлікт  може бути визначений як ситуація протистояння учасників, якій сприймається та переживається ними (або одним з них)як значима психологічна проблема, яка потребує свого вирішення та яка викликає активність сторін, спрямовану на переборення протиріччя, що виникло та вирішення  виникшого протиріччя в інтересах обох або однієї зі сторін.

Поняття «міжособовий» використовується для позначення явищ, які відбуваються між особами (людьми).

Міжособовий конфлікт характеризується порушенням взаємодії  між його учасниками. Розрізняють три основних типи порушення взаємодії, внаслідок яких в колективі починають домінувати відносини «суперництва», «псевдоспівпраці» та «ізоляції».

При «суперництві» відношення мають суперечливий, доброзичливо-ворожий характер; між членами групи постійно відбуваються відкриті зіткнення, сварки, виникають взаємні докори, агресивні прояви.

При «псевдоспівпраці» відношення виглядають зовні рівними. Приводи для виникнення конфліктів пов’язані з індивідуальними труднощами або проблемами, що виникають у членів групи.

У разі «ізоляції» відношення в групі зазвичай не мають явного конфліктного характеру. При зовнішній узгодженості дій члени групи емоційно відособлені один від одного, не зацікавлені один в одному, співпраця підтримується якимись іншими вигодами загального існування.

Існують два види міжособового (персонального) конфлікту працівника: «по вертикалі» (з керівництвом) та «по горизонталі» (з колегами).

Типи соціально-психологічних виробничих конфліктів