За Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну та таємну.

Таємна інформація, у свою чергу, поділяється на державну таємницю та «іншу передбачену законом таємницю».

Таким чином згідно цього Закону: інформація, що не визначена таємною та не є відкритою, є конфіденційною. Однак важливою є деталь: така інформація повинна бути визначена як конфіденційна особою, яка її передає усно або письмово у формі договору, чим змінюється її правовий статус порівняно із відкритою інформацією.

Тобто конфіденційною є інформація, що визначена як конфіденційна в договорі або в процесі її передачі (ідентифікація інформації як конфіденційної не належить в цьому випадку до сфери дії відповідного законодавства, а визначається людьми на свій розсуд).

Стаття 117 Цивільного кодексу України розмежовує комерційну таємницю та конфіденційну інформацію. Більше того, відповідно до ст. 420 ЦК комерційні таємниці віднесені до об'єктів права інтелектуальної власності, що передбачає незрівнянно вищий рівень правого захисту. За ст. 505 ЦК комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу із видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Названі види інформації можуть бути віднесені також і до конфіденційної, втім ... якщо щодо неї не було вчинено заходів для переведення її у статус комерційної таємниці.