Комерційна таємниця — інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому або в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних обставинам заходів щодо збереження її секретності, ужитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть буті відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, крім тих, які відповідно до закону не можуть буті віднесені до комерційної таємниці.

Цивільно-правові відносини щодо комерційної таємниці регулюються положеннями ст. 505–508 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 162 Господарського кодексу України суб’єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона не відома третім особам і до неї нема вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів для охорони її конфіденційності.

Строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності зазначених вище умов.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначає суб’єкт господарювання відповідно до законодавства. Власникові підприємства  слід скласти й затвердити перелік інформації, яка не підлягає розголошенню, а також ознайомити із цим переліком працівників, котрі нею володіють.

Відомості, які можуть бути віднесені до комерційної таємниці, повинні мати такі ознаки:
- не містити державної таємниці;

- не бути внесеними до переліку документів згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 № 611 (статутні документи, інформація за всіма встановленими формами державної звітності, документи про сплату податків та обов’язкових платежів тощо);
- не заподіювати шкоди інтересам суспільства;
- належати до виробничої діяльності підприємства;
- мати дієву або потенційну комерційну цінність і створювати переваги в конкурентній боротьбі;
- бути обмеженими в доступі.

Відомості комерційного характеру є комерційною таємницею лише в тому разі, якщо це документально підтверджено відповідним волевиявленням їх власника.

Основним локальним документом у сфері захисту інформації від несанкціонованого доступу є положення про комерційну таємницю в якому  відображають:
- загальні положення щодо функцій керівництва підприємства у сфері захисту інформації, розмежування доступу до цієї інформації;
- порядок приймання та обліку інформації, що містить комерційну таємницю;
- механізм забезпечення збереження інформації, що є комерційною таємницею, порядок проведення її інвентаризації.

На документах, у яких міститься інформація, що становить комерційну таємницю, проставляють гриф «Комерційна таємниця» («КТ») або «Конфіденційно» («Конф.»).