Інтрига (фр. intrigue лат. intricare  - заплутувати) – підступні, приховані дії для досягнення чогось.

 Інтриган – людина, яка постійно веде інтриги проти когось. В психології таких людей називають маніпуляторами.

Маніпулятор – людина, яка так впливає на інших людей, що вони виконують наміри, які не співпадають з актуально існуючими бажаннями.  Досить часто маніпулятори діють без попереднього обмірковування ситуації, без збору інформації по ситуації, діють «за звичкою» та/або під впливом емоцій. Це зветься «реактивна поведінка»  – сталася подія – людина відреагувала на неї.

 Інтриган – це людина з певними психологічними характеристиками. Основними особливостями таких людей є:

неадекватна самооцінка (оцінка себе та своїх здібностей не відповідає реальності).  За допомогою інтриг інтригани підвищують свою самооцінку. В хід йдуть лестощі, брехня, перекладання відповідальності за свої помилки на інших людей, вміння «красиво» виправдатись.  Завищена самооцінка – бажання «стати кращим з кращих», «проявити себе всюди» призводить до явно агресивної боротьби з колегами, відкритої брехні та спотворенню інформації, щоб показати керівництву «непрофесіоналізм» колеги, але високу власну компетентність.

емоціональна нестабільність (лабільність) – це нестійкість настрою, зміна його під впливом незначних подій. Людина радіє, а через п’ять хвилин, без усяких видимих причин, горює, навіть плаче.  На цьому фоні у людини присутня різка зміна настрою, можуть бути неочікувані спалахи емоцій, в роботі знижується продуктивність, робітник  може бути невсидливим та незібраним.  До того ж, такі люди, досить часто на першому етапі роботи на підприємстві притягають до себе людей, колектив нерідко їх жаліє та дає можливості для маніпуляцій.

демонстративність поведінки – тотальне бажання отримувати від оточуючих увагу та позитивні оцінки. Такі люди досить артистичні, емоційні та виставляють свої емоції на показ. Охоче розповідають про своє життя, про свої вдачі та невдачі, майстерно брешуть, при чому самі відверто вірять в свою брехню. На критику реагують бурхливими емоціями, «сльозливими розповідями» про ситуацію. Вони схильні досить часто змінювати роботу, в них багато хобі, захоплень, інтересів, але все поверхневе, нестабільне. На підприємстві такі люди легко знаходять спільну мову з іншими працівниками за рахунок своєї комунікабельності та артистичності.

зовнішній локус контролю – схильність приписувати свої успіхи та невдачі зовнішнім факторам.  Це призводить до того, що працівник не бере на себе відповідальність за свої невдачі та помилки, а перекладає їх на інших людей. Він часто говорить: «От аби мій колега зробив все як треба, то і в мене все б вийшло». Такий працівник робить всі можливі дії, які б покрили його помилки, відкривши перед керівництвом помилки його колеги.