Інформацію, що використовується в управлінні класифікують за різними ознаками:
1) за формою відображення:
- візуальна (графіки, таблиці, табло і т. д.);
- аудіоінформація (сприймається на слух завдяки звукозапису);
- аудіовізуальна (поєднує інформацію у формі зображення і звуку);
2) за формою подання:
- цифрова;
- буквена;
- кодована;
3) за порядком виникнення:
- первинна;
- похідна;
4) за характером носіїв інформації:
- документована;
- не документована;
5) за призначенням:
- директивна (розпорядча);
- звітна;
- довідково-нормативна;
6) за напрямом руху:
- вхідна;
- вихідна;
7) за стабільністю:
- умовно-змінна;
- умовно-постійна;
8) за способом відображення:
- текстова (алфавітна, алфавітно-цифрова);
- графічна (креслення, діаграми, схеми, графіки);
9) за способом обробки:
- що піддається механізованій обробці;
- що не піддається механізованій обробці.
Залежно від функції, яку виконує інформація, вона буває розпорядчою, зворотного зв'язку, запам'ятовуючою та ін.
У процесі управлінської діяльності використовують економічну, науково-технічну, адміністративну, правову, та інші види інформації.
Економічна інформація — це сукупність цифр, фактів, відомостей та інших даних, які переважно кількісно відображають суспільно-економічні явища і процеси. Вона містить дані соціально-економічного планування і прогнозування, фінансових планів, первинного, оперативного й бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу тощо.
Економічну інформацію класифікують за фазами, стадіями і циклами відтворення, сферами економіки, ресурсами, що використовуються, факторами виробництва та ін.:
1) за призначенням інформацію ділять на планову, обліково-бухгалтерську, звітну, статистичну, виробничо-оперативну, розпорядчу, довідкову, нормативну;
2) за способом передачі — на ту, що передається усно, поштою, телефоном, факсом,мережею Інтернет;
3) за періодичністю - на систематизовану (змінну, добову, декадну, квартальну і т. п.) і ймовірну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою пального, насіння і т. п.);
4) за характером носіїв — на документизовану і недокументизовану;
5) щодо процесу обробки — на оброблювану, необроблювану і аналітичну.
Залежно від того, яку функцію обслуговує економічна інформація, її поділяють на:
1) облікову і звітну, що відображає події, які відбулися;
2) планову, що відображає події, які намічаються, нормативну і аналітико-прогнозовану, що відображає події або явища сучасного і майбутнього;
3) регулюючу, що відображає процес досягнення пропорційності у виробничому і управлінському процесах.
У свою чергу, облікову інформацію поділяють на бухгалтерську, статистичну і оперативно-технічну.
Характерною особливістю бухгалтерської інформації є її висока точність. Вона відображує детерміновані події, про які точно відомо, що вони відбулися. Водночас бухгалтерська інформація відображає події, що відбулися із запізненням. Тому якість її визначається тим, наскільки вдається зменшити розрив між строками подій і відображенням їх у бухгалтерських документах.
Оперативно-технічна інформація становить систему показників, що відображають діяльність об'єкта на певну дату. На відміну від бухгалтерської, ця інформація не обов'язково має документований вигляд. Вона може бути одержана із телефонних повідомлень або усних доповідей спеціалістів і керівників середньої ланки.
Інформація має ряд характерних особливостей таких, як корисність, вірогідність, однозначність, періодичність, несуперечливість, надмірність.
Корисність інформації прийнято оцінювати за тим ефектом, який ця інформація здійснює на результати управління.
На практиці інформація може бути зовсім непотрібною (не змінює ймовірності досягнення цілі і розв'язання поставлених завдань) і надзвичайно цінною, дає змогу підвищити імовірність досягнення цілі.
В інших випадках одержана інформація може призвести до прийняття рішення, що змінює положення об'єкта управління в гірший бік, тобто зменшує імовірність досягнення цілі,— ця інформація називається дезінформацією.
Важливою якісною характеристикою інформації є її вірогідність. На вірогідність інформації, яка надходить, впливають інформаційні бар'єри, тобто перешкоди, що заважають збереженню кількості і якості інформації і призводять до її неповноти (географічні, відомчі, економічні, технічні, психологічні бар'єри).
Важливою вважають інформацію, яка не перевищує припустимий рівень перекручення дійсного явища або процесу і відображає те, що вона повинна відображати.
Надмірність інформації (повторюваність, дублювання) може бути корисною, якщо вона підвищує надійність системи даних, і непотрібною — якщо вона містить дані, які повторюються і не використовуються для прийняття рішень. Кожний менеджер за будь-яких обставин повинен забезпечувати надійну цінність інформації, що передається. Критерієм в оцінці цієї вимоги є глибина, змістовність і ступінь відповідності інформації поставленим цілям.
Для ефективного функціонування системи управління важливе значення має своєчасність надходження інформації.
Часткова інформація, одержана своєчасно, значно корисніша для управління, ніж повна інформація за всією формою, яка одержана із запізненням.
До важливих характеристик, які визначають якість економічної інформації, належать безперервність і систематичність її надходження. Інформація має надходити постійно, оскільки завжди виникає потреба у розробці і коригуванні управлінських інформаційних рішень.
Під правовою інформацією розуміють зміст даних (повідомлень), використання яких зумовлює вирішення того чи іншого правового завдання або сприяє їх рішенню.
Все різноманіття джерел правової інформації прийнято поділяти на два основні класи: офіційні і неофіційні.
До офіційних джерел правової інформації належать акти вищих органів державної влади та управління, нормативні акти міністерств і відомств, нормативно-правові рішення місцевих органів влади, а також акти вищих судових та арбітражних органів.
Під неофіційними джерелами правової інформації слід розуміти накази і розпорядження керівників установ, підприємств і організацій; судові вироки, рішення і визначення; арбітражні рішення і визначення; акти нотаріальних органів; акти, що фіксують результати наукової та практичної юридичної діяльності (наприклад, протоколи допитів, оглядів місць злочинів та інші джерела, що містять дані, які використовуються при вирішенні правових завдань).
Правова інформація також підрозділяється на документальну і недокументальну.
До документальної інформації належать дані, закріплені будь-яким способом і на будь-якому носії. Традиційним матеріальним виразом правового документа є паперовий носій.
До недокументальної правової інформації належить та, яка матеріально не виражена (наприклад, усні висловлювання свідка).
Інформацію щодо якості класифікують на реальну, нереальну (псевдореальну й ірреальну) та невизначену.
Реальна інформація буває істинною та хибною.
За джерелом отримання реальну інформацію класифікують на оригінальну (отриману з першоджерела) й копійовану (отриману з джерел, які отримали цю інформацію з першоджерела, а далі передали іншим джерелам).
Хибну інформацію, хибність якої не приховують, в побуті називають брехнею.
Хибну інформацію, яку свідомо видають за істинну, називають обманом.
Замовчування це непередавання інформації про певні факти.
Дезінформація - інформація яка описує не реальний, а вигаданий псевдо- чи навіть ірреальний світ, проте видасться за таку, що описує саме реальний світ, - причому за істинну. Серед дезінформацій виділяють два її види: напівправду, коли до правди «домішують» вигадку, та «качки» (рос. – «утки» ), коли інформацію вигадують повністю.
Нереальна інформація. Стосовно цього виду інформації неможливо говорити про її хибність чи істинність. Натомість говорять лише про суперечливість чи несуперечливість її сентенцій (в межах одного й того ж чи навіть кількох різних повідомлень).
Псевдоінформація. Псевдоінформація в повідомленні з'являється завжди тоді, коли фактична кількість інформації значно менша, ніж та, на яку можна було б очікувати для наявної довжини повідомлення. Збільшенню псевдоінформації в повідомленні сприяє наявність тавтологій, перефразувань, повторів, багатозначних слів, найрізноманітніших невизначеностей тощо. Специфічними виявами псевдоінформації є введення в повідомлення середньостатистичних даних, різноманітних класифікацій тощо.
Параінформація. До параінформації належить така, якої нема в повідомленні в явному вигляді, тобто в значеннях його слів чи речень, проте вона випливає з нього на основі логічних виведень, підставлення замість одних змінних - інших, загальновідомих асоціацій тощо. Інакше кажучи, параінформація - це те, що написано "між рядками". Класичним прикладом параінформації є мораль у байках.
Метаінформація. Метаінформацією називають таке повідомлення, яке описує інше повідомлення. Прикладами метаінформації є огляди преси, реферати, анотації, бібліографічні описи, цитування, відгуки, критичні статті тощо.