ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ДОКУМЕНТІВ

Документи є матеріальними носіями первинної інформації. Саме в них інформація фіксується вперше.

Оскільки в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві немає загального визначення понять «офіційний документ» і «документ», для того, щоб їх правильно тлумачити, необхідно звернутися до вихідного поняття «документ».

Документ — це матеріальна форма відображення, поширення, використання і зберігання інформації, яка надає їй юридичної сили. Характерною особливістю документа є те, що він матеріалізується лише в писемній формі мовлення. Документ обов’язково укладається і завіряється уповноваженою особою. Складові документа називаються реквізитами: назва, заголовок, адресат, текст, підпис, дата тощо. Саме реквізити надають документу юридичної значущості.

Значущість документа характеризують наступні якості:

1) документ повинен містити певну інформацію (відомості, дані тощо);

2) ця інформація повинна бути зафіксована в тій чи іншій формі (письмовій, цифровій, знаковій) і мати певні реквізити (бланк, печатку, штамп, голограму), які передбачені законом чи іншим нормативним актом;

3) інформація повинна бути зафіксована на відповідному матеріальному носії (папері, дискеті, диску, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці тощо) з метою її наступного зберігання, використання або розповсюдження;

4) документ повинен бути складений, засвідчений, виданий чи розповсюджений в інший спосіб службовою особою від імені державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій та об’єднань, а також підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності;

5) офіційним є лише документ, який засвідчує факти, що мають юридичне значення, тобто такі, які породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини.

Офіційними можуть бути визнані й документи, що виходять від приватних осіб, за умови, якщо ці папери або засвідчені від імені підприємства, установи чи організації уповноваженими на це службовими особами, або надходять на зберігання чи у відання (діловодство) юридичних осіб.

За наявності таких ознак можливі перекручування, недбальство, навіть умисне викривлення істини людиною, яка складає, підписує і видає документ. Здебільшого такою людиною виступає службова особа, яка наділена певними повноваженнями та має право виконувати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції.

Службове підроблення документів - злочин, передбачений ст.366 Кримінального кодексу України. Воно полягає в перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Цей злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути скоєний шляхом:

- унесення до документів неправдивих відомостей;

- іншого підроблення документів;

- складання неправдивих документів;

- видачі неправдивих документів.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає включення до них інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності. Отже, в усіх цих ситуаціях зміст справжнього документа дещо змінюється — частина відомостей у ньому відповідає дійсності, а частина має неправдивий характер. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.

Інше підроблення припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів, однак не за рахунок унесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань та іншими подібними способами. Неправдиві відомості в цьому випадку до документа не вносяться, а виправляються або знищуються відомості, що вже є в документі та відповідають дійсності.

Складання неправдивих документів — це повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам.

Видача неправдивого документа означає надання фізичним або юридичним особам такого ділового папера, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності та який був складений або службовою особою, котра його видала, або іншою службовою особою. Видачу неправдивого документа матимемо й у тому разі, якщо він був складений приватною особою, а потім засвідчений службовцем і виданий ним іншим фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку він представляє.