Ефект Форера (ефект Барнума) — явище, коли кожна окрема людина вважає точним описом свого характеру такий опис, який дуже загальний і підходить будь-якій людині. Це також схильність людини приймати на свій рахунок загальні ствердження, якщо їй говорять, що вони отримані в результаті якихсь незрозумілих їй досліджень або факторів.

У 1948 році психолог Бертрам Форер провів серед своїх студентів експеримент. Він виконав психологічне тестування студентів і роздав їм результати. Студенти вважали, що результати отримані на основі тесту. Кожен студент оцінив, наскільки отриманий результат відповідає його характеру, за шкалою від 0 (дуже погано) до 5 (дуже добре). Пересічна оцінка становила 4,26 балів. Форер же роздав усім один і той самий опис.

А Фінеас Барнум зробив спостереження, що «ми відносимо на власний рахунок те, що відноситься до всіх».

Подальші дослідження показали, що ефект збільшується, якщо:

- піддослідний вважає, що результати індивідуальні;

- піддослідний упевнений в авторитеті дослідника;

- опис характеру (результат тесту) містить багато позитивних якостей.