Довіра – це впевненість у вчинках іншої людини, обумовлена бажанням взаємовідносин, яка характеризується готовністю до передачі певних прав та обміну конфіденційною інформацією та яка залежить від ступеню дотримання обумовлених правил. Довіра також означає і те, що звертаючись до інших людей за допомогою людина не просто вірить їм, а вірить, що вони здатні вирішити її проблему, що вони докладуть всіх зусиль, знань та ресурсів, щоб допомогти їй.

Довіру неможливо купити, її потрібно заслужити.

Зловживання довірою є серйозним проступком, а зрада (зрадництво у відповідь на довіру) – найтяжчим злочином.

Довіра – це в першу чергу – можливість, взяти такий собі кредит («кредит довіри»), який можна дати, а можна і забрати, якщо людина довіри не виправдає.

Довіра не може бути абсолютною, вона повинна бути розумною, а це означає, що слід намагатися уникати легковір’я (сліпої довіри) – з одного боку, та підозри (недовір’я) – з іншого боку.

Довіра – функція двох основних факторів: характеру та компетентності.

 Під характером розуміється чесність, мотиви та наміри по відношенню до інших людей.

Компетентність включає в себе здібності, навички, результати та професійні досягнення.

Довіра, як емоційний та логічний акт, базується на 10 поняттях:

1) компетентність (а чи має людина (група людей) достатньо досвіду та знань, щоб виконати завдання?);

2) відкритість (а чи поділиться людина важливою для мене інформацією? чи не приховає її, щоб в подальшому використати на власну користь?);

3) уважність до інших (чи турбується він про мене? чи намагається зрозуміти та сприйняти мене?);

4) передбачуваність (а чи знаю я, як він вчинить, якщо трапиться та або інша ситуація? чи можу я бути певним, що його реакція не зміниться, якщо ця ситуація повториться?);

5) взаємність (чи довіряєш ти мені, як я довіряю тобі? чи готовий ти довіритись та надати мені необхідне зараз, а я сплачу за нього пізніше?);

6) готовністю бути вразливим (якщо я відкрию тобі свої слабкі місця, чи скористаєшся ти цим, щоб зашкодити мені? чи можу я здійснювати помилки і не бути покараним за них?);

7) чесність (чи дотримуєшся ти свого слова? чи відповідають твої слова твоїм діям?);

8) сумісність (чи є інтереси, цінності, мета, які нас поєднують?);

9) залучення (чи відчуваю я себе рівноправним партнером?);

10) доступність (а чи можу я з легкістю звернутися до тебе за допомогою?).

            Плани, які викликають найбільшу довіру – це плани пошуку взаємної вигоди.

            Поведінка, яка найліпшим чином сприяє довірі та викликає її – це дії в інтересах інших людей, які витікають з плану пошуку взаємної вигоди.

            Довіра не означає відсутність контролю, а контроль не означає втрату довіри (принцип: «довіряй, але перевіряй»).