Достовірна інформація – інформація, яка не викликає сумнівів та відповідає дійсності.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності. Вона містить відомості про події та явища яких не існувало взагалі або які існували, але інформація про них не відповідає дійсності, є неповною або викривленою.
При перевірці інформації на достовірність в першу чергу слід керуватися здоровим глуздом. Також при оцінці достовірності інформації слід пам’ятати про старе правило розвідників: інформація вважається правдивою, якщо підтверджена трьома незалежними джерелами.
Рішення про те, які з отриманих відомостей є достовірними, помилковими або недостовірними (дезінформацією), приймається в основному на етапі їх первинної обробки, але може бути переглянуте на етапі аналітичної обробки або навіть на етапі використання.
Спотворення відомостей буває:
1) навмисне; випадкове; спровоковане;
2) у формі: помилки розуміння; помилки перекладу з однієї мови на іншу; обмовки тощо;
3) обумовлене:недбалістю; незнанням;дією відволікаючих чинників; несприятливим психічнім станом інформатора;
4) яке сталося в процесі: спостереження; формування даних; передачі даних; обробки даних.
Види спотворень:
- інверсія: ТАК → НІ
- модифікація: МОЖЛИВО → СКОРІШ ЗА ВСЕ
- підміна: ІВАНОВ → ПЕТРОВ
- добавлення: 123 → 1234
- виключення: 1234 → 123
- перестановка: 1234 → 1432
Щоб неправдиве повідомлення було сприйнято як справжнє, воно повинно бути правдоподібним і бажаним.
Можливі причини недостовірності відомостей (дезінформації) від джерела інформації: його некомпетентність, недбалість, некритичність, вчинення впливу на нього, а також віддаленість від предмета дослідження.
Достовірність відомостей від джерела не є достатнім умовою його надійності.
Дезінформація може маскуватися під помилку, сприйматися як помилка. Помилка також сприйматися як дезінформація.
Одним з основних критеріїв достовірності інформації є її адекватність, тобто зібрана інформація повинна відповідати дійсному стану справ. Достовірна інформація повинна відрізнятися надійністю, тобто бути здатною відображати саме ті характеристики об’єкта дослідження які є важливими.
Перевірка інформації на достовірність дає можливість:
1) уникнути помилок;
2) визначити актуальність і достовірність інформації;
3) виявити дезінформацію.
Факти - це відомості, які перевірені на достовірність. Відповідно, будь-яка неперевірена на достовірність інформація не може вважатися фактом (навіть якщо її не можна перевірити зважаючи на об'єктивні причини). До фактів, що не викликають сумнівів, можуть відноситися:
1) дати;
2) імена;
3) події;
4) числові дані;
5) все те, що піддається перевірці, виміру, підтвердженню, перерахуванню тощо.
Об'єктивність і неупередженість - це ті критерії, які відрізняють факт від оцінки, підтверджуючи його достовірність і істинність.
Оцінка, у свою чергу, є суб'єктивною точкою зору навіть тоді, коли відбиває погляд цілої групи людей. Оцінка може даватися на основі: емоцій; переваг; життєвих позицій; набутого досвіду і знань. Крім того, оцінка часто підштовхує до дій, містить емоційне навантаження, що абсолютно невластиве неупередженим ("голим") фактам.
Існує маса фактів, які неможливо перевірити самостійно, а саме тому, в цих випадках, прийнято спиратися на авторитет джерела інформації. Авторитет має на увазі бездоганну достовірність джерела упродовж тривалого відрізку часу.
Необхідно також оцінити практичну значимість (ефективність) інформації. Якщо отримані дані дозволяють вирішити конкретну задачу, то інформація може претендувати на ефективність. Авторитет джерела не може 100% гарантувати достовірність та ефективність інформації. Адже навіть незначні замовчування певних фактів здатні викривити картину. Для прикладу можна уявити собі будь-яку інструкцію, з якої вирвана частина сторінок. Така інформація є неповною, не суперечить достовірності, але не вирішує конкретних практичних питань.
Будь-яка інформація характеризується певною мірою достовірності, яка зокрема, залежить від міри надійності джерела та від того, звідки воно її отримало.
Рівень надійності джерела прийнято кодувати так:
А - абсолютно надійне і компетентне;
Б - зазвичай надійне;
В - не надто надійне;
Г - ненадійне;
Д – невизначене.
Те, в який спосіб джерело отримало дані відмічають наступним чином:
1 - сам бачив;
2 - чув від того, кому можна вірити;
3 - чутки.
Слід пам’ятати, що не джерело яке не викликає сумнівів (А) іноді здатне передати відверту дезінформацію, а абсолютно ненадійне джерело (Г) – повідомити важливі данні. Тому використовують римські цифри, які вказують на передбачувану достовірність факту:
I - підтверджується іншими фактами;
II - ймовірно, правдивий (3 до 1);
III - можливо, правдивий (50% на 50%);
IV - сумнівний (3 проти 1);
V - неправдоподібний;
VI - невизначений.
Маркування ІІІ-Б2, приміром, означає, що матеріали надані досить надійним інформатором (Б) із слів обізнаної людини (2) і, можливо, - (50% на 50%) - правдиві (ІІІ).
За наявності яких-небудь сумнівів в достовірності матеріалів їх корисно відкласти до отримання інших, які підтверджують або спростовують наведені факти.