Договір надання правової допомоги адвокатом (договір про надання юридичних послуг) відноситься до категорії не поіменованих у законодавстві України договорів. Ані чинний Цивільний кодекс України, ані інші нормативні акти не містять у собі положень про цей договір.

Але все ж такі надання адвокатом правової допомоги здійснюється тільки на підставі договору з клієнтом. Порядок та форма укладення договору про

надання правової допомоги визначаються спеціальними правилами Правил адвокатської етики та загальними нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Відповідно до норм чинного законодавства України зміст договору про надання правової допомоги повинен відповідати наступним вимогам:

1. Чітке і недвозначне визначення всіх головних умов, на яких адвокат приймає доручення клієнта;

2. Обов'язкове зазначення в договорі таких відомостей:
- прізвище, ім'я та по батькові, адреса фізичної особи або назва та адреса юридичної особи - клієнта;
- ті ж відомості щодо особи, яка уклала договір на користь клієнта та діє в його інтересах;
- прізвище, ім'я та по батькові адвоката, який надаватиме правову допомогу та його адреса;
- зміст доручення: де та яка саме правова допомога має надаватися за договором;
- розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом, тощо);
- розмір, порядок обчислення і внесення фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення;
- підписи осіб, що уклали договір.

3. Відсутність положень, що суперечать чинному законодавству України та Правилам адвокатської етики. Зокрема, забороняється включення в договір з клієнтом положень про позбавлення його права на стягнення шкоди, заподіяної неналежним виконанням прийнятого зобов’язання або про обмеження такого права.

За нормами ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору (ч.1 ст.641). Але на мою думку, розглядаючи положення про істотні умови договору про надання правової допомоги, слід зазначити, що умову про предмет (як єдину істотну умову даного договору) може сформулювати тільки адвокат (виконавець), адже тільки він,будучи професіоналом, має достатньо повну уяву про ті дії (діяльність), які необхідно здійснити аби задовольнити інтерес клієнта (замовника) у цій допомозі. Клієнт може уявляти предмет правової допомоги  тільки узагальнено, не конкретно. Тому, виходить, що клієнт (замовник), за загальним правилом не може висунути оферту адвокату (виконавцеві) за розглядуваним договором.

Пропозиція укласти договір може висуватися персонально, чи через адресацію невизначеному колу осіб. Відповідно до ч.2 ст.641 ЦК України реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше спеціально не буде зазначено. Щодо рекламування діяльності адвокатів існують певні обмеження, встановлені Правилами адвокатської етики.

Укладенню договору передує процес так званого розгляду та прийняття адвокатом доручення, де обов’язковим є дотриманням принципів добросовісності, законності, компетентності та конфіденційності. Розглядаючи доручення щодо надання правової допомоги, адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню і зобов'язаний відмовитись від прийняття, якщо є достатні підстави вважати, що стосовно цієї ситуації норми Правил адвокатської етики, в яких втілений принцип компетентності, не можуть бути ним дотримані.

Крім цього, у випадку, коли для досягнення рівня компетентності, необхідного для належного виконання зобов’язання, адвокат потребує спеціальної підготовки, він зобов'язаний до укладення договору з клієнтом попередити останнього про необхідність її проведення.

Ще однією, законодавчо визначеною причиною відмови від прийняття доручення клієнта може бути значний обсяг зайнятості адвоката, внаслідок якого неможливо забезпечити необхідну сумлінність, оперативність та досконалість його виконання, ретельність підготовки.

В будь-якому випадку, до укладення договору адвокат зобов'язаний попередити клієнта про всі складнощі і можливі негативні наслідки для результату виконання визначеного завдання, пов'язані з обсягом його зайнятості. А до моменту підписання договору про надання правової допомоги обов'язково повинен з'ясувати всі відомі обставини, що можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції та її змістовному вираженні, а також запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні особи, яка звернулась за допомогою.

Якщо для реалізації зобов'язання необхідним є вчинення дій, що виходять за межі визначених професійних прав та обов'язків, або кінцева мета, якої бажає клієнт чи способи її досягнення, на яких він опирається є протиправними, то адвокат відмовляється від прийняття такого доручення.

У випадку наполягання на використанні засобів, котрі є протиправними, клієнту потрібно повідомити про неприпустимість їх застосування та неодмінно вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату. Якщо ж і при цьому не вдається узгодити зміну змісту доручення, адвокат в укладенні договору відмовляє.

Таким чином, беручи до уваги визначені принципи та наявність/відсутність фактичних і правових підстав для прийняття доручення адвокат неодмінно повідомляє про це клієнта, який в першому випадку має право на належне інформування в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для його виконання, та які правові наслідки досягнення бажаного ним результату, а в другому - може погодити зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, котрий може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або ж відмовитись від укладення договору.

Виходячи із консенсуальної природи договору про надання правової допомоги (юридичних послуг), такий договір вважатиметься укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов даного договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Даний договір містить лише одну істотну умову – умову про його предмет. Отже, досягнення між сторонами згоди стосовно предмету договору про надання правової допомоги  вказуватиме на укладеність такого договору.