Визначення системи показників, порядку оцінювання  ризику та встановлення гранично допустимого його рівня є основною вироблення антиризикових заходів. Їх можна поділити на такі три основні групи:

- превентивні;

- обмежувальні;

- компенсуючі.

Превентивними називаються заходи, спрямовані на недопущення ризикованих ситуацій. Об’єктом превентивних заходів виступають ризиковані ситуації. Превентивні заходи поділяють на універсальні і спеціальні.

До універсальних превентивних заходів належать заходи щодо різних видів ризиків, які за своєю сутністю мають однаковий характер впливу. Напри­клад, розроблення різних нормативно-регламентуючих документів (розпоряджень, наказів, постанов, планів-графіків виконання робіт, інструкцій тощо), забезпечення дотримання трудової, виробничої та технологічної дисципліни працівниками за допомогою використан­ня системи стимулів (матеріальних, моральних) і примусів.

Спеціальні превентивні заходи спрямовані на недопущення окремих видів ризику.

Обмежувальні антиризикові заходи — це заходи, спрямовані на стримування розвитку ризику та зменшення розміру втрат від появи ризикованих ситуацій, яких не можна уникнути. Прикладом обмежувальних заходів може бути розроблення плану дій у певній ситуації, наприклад, план дій при пожежі.

Компенсуючі антиризикові заходи мають на меті покриття (повністю або частково) втрат від ризику. Їх об’єктом є та частина втрат, яка може відшкодовуватися за рахунок розроб­лення і впровадження відповідних заходів. До компенсуючих захо­дів належать страхування майна страховими компаніями, створення фонду самострахування тощо.

Взаємозв’язок і вімінність різних антиризикових заходів

http://buklib.net/image/56/image133.jpg

Антиризикові заходи можуть використовуватися за двома прин­ципами:

а) послідовності дій, яка передбачає таку черговість заходів: пре­вентивні — обмежувальні — компенсуючі;

б) одночасності дій, при якій можуть застосовуватись паралельно такі заходи, як обмежувальні та компенсуючі, превентивні та ком­пенсуючі і т. д.

Кожен із цих принципів використання заходів має як позитивні, так і негативні сторони. Принцип послідовності дій потребує мен­ших витрат ресурсів, проте він не досить надійний з точки зору кін­цевого результату від реалізації антиризикових заходів. Застосу­вання принципу одночасності дій обходиться підприємствам дорожче, од­нак рівень надійності функціонування господарської системи вищий.

Вибір тих чи інших за­ходів має ґрунтуватися не тільки на позитивних і негативних сторо­нах зазначених принципів, а й на врахуванні конкретних чинників.

Конкретними чинниками є:

- характер ризикованих ситуацій;

- розмір втрат від ризику;

- імовірність втрат певного рівня;

- вартість антиризикових заходів;

- економія на втратах, яку можна одержати від реалізації анти­ризикових заходів;

- частина відшкодування втрат за рахунок різних джерел (собі­вартості, прибутку, фонду самострахування, виплат страхових ком­паній).