Визначення системи показників, порядку оцінювання ризику та встановлення гранично допустимого його рівня є основною вироблення антиризикових заходів. Їх можна поділити на такі три основні групи:
- превентивні;
- обмежувальні;
- компенсуючі.
Превентивними називаються заходи, спрямовані на недопущення ризикованих ситуацій. Об’єктом превентивних заходів виступають ризиковані ситуації. Превентивні заходи поділяють на універсальні і спеціальні.
До універсальних превентивних заходів належать заходи щодо різних видів ризиків, які за своєю сутністю мають однаковий характер впливу. Наприклад, розроблення різних нормативно-регламентуючих документів (розпоряджень, наказів, постанов, планів-графіків виконання робіт, інструкцій тощо), забезпечення дотримання трудової, виробничої та технологічної дисципліни працівниками за допомогою використання системи стимулів (матеріальних, моральних) і примусів.
Спеціальні превентивні заходи спрямовані на недопущення окремих видів ризику.
Обмежувальні антиризикові заходи — це заходи, спрямовані на стримування розвитку ризику та зменшення розміру втрат від появи ризикованих ситуацій, яких не можна уникнути. Прикладом обмежувальних заходів може бути розроблення плану дій у певній ситуації, наприклад, план дій при пожежі.
Компенсуючі антиризикові заходи мають на меті покриття (повністю або частково) втрат від ризику. Їх об’єктом є та частина втрат, яка може відшкодовуватися за рахунок розроблення і впровадження відповідних заходів. До компенсуючих заходів належать страхування майна страховими компаніями, створення фонду самострахування тощо.
|
Взаємозв’язок і вімінність різних антиризикових заходів
Антиризикові заходи можуть використовуватися за двома принципами: а) послідовності дій, яка передбачає таку черговість заходів: превентивні — обмежувальні — компенсуючі; б) одночасності дій, при якій можуть застосовуватись паралельно такі заходи, як обмежувальні та компенсуючі, превентивні та компенсуючі і т. д. Кожен із цих принципів використання заходів має як позитивні, так і негативні сторони. Принцип послідовності дій потребує менших витрат ресурсів, проте він не досить надійний з точки зору кінцевого результату від реалізації антиризикових заходів. Застосування принципу одночасності дій обходиться підприємствам дорожче, однак рівень надійності функціонування господарської системи вищий. Вибір тих чи інших заходів має ґрунтуватися не тільки на позитивних і негативних сторонах зазначених принципів, а й на врахуванні конкретних чинників. Конкретними чинниками є: - характер ризикованих ситуацій; - розмір втрат від ризику; - імовірність втрат певного рівня; - вартість антиризикових заходів; - економія на втратах, яку можна одержати від реалізації антиризикових заходів; - частина відшкодування втрат за рахунок різних джерел (собівартості, прибутку, фонду самострахування, виплат страхових компаній). |
