Важливу роль у соціалізації людини відіграє прагнення, а може, навіть і потреба карати тих, хто порушує соціальні норми й пристойності. Проте нерідко акт покарання не лише не приносить поборнику справедливості жодної видимої вигоди, а й вимагає від нього певних витрат. Ось такі дії й називають альтруїстичним покаранням.

Швейцарські вчені Ернст Фер і Симон Гечтер досліджували феномен альтруїстичного покарання. Для цього групі з 240 студентів пропонувалася серія експериментів із реальними грошовими ставками, які могли істотно збагатити бідних молодих людей. За умовами експерименту кожний учасник отримував початкову суму в 20 грошових одиниць. Після цього йому пропонувалося зіграти серію ігор із трьома іншими учасниками, склад яких увесь час змінювався. При цьому кожний учасник сам визначав суму, яку він виділяє на загальні потреби і яка після гри ділилася між усіма учасниками. Природно, що більшу щедрість виявляв кожний учасник, то в більшому виграші була група в цілому. Проте при цьому існував ризик, що деякі учасники постараються поживитися за рахунок інших. Правда, в інших учасників була можливість покарати таких «дармоїдів», але для того, щоб оштрафувати такого «сачка» на три одиниці, потрібно було викласти одну одиницю з власної кишені. Таким чином, добропорядні члени «співтовариства» мали висловлювати своє обурення егоїзмом свого напарника за свій власний рахунок.