Структур шахрайських операцій в сфері інвестування надзвичайно багато.

Але існують обов'язкові (повторювані) компоненти організації таких шахрайських операцій. Це:

- задум;

- пошук «жертви»;

- її залучення в «справу»;

- стимуляція «жертви» до добровільних вкладень;

- уникнення шахраями відповідальності (організація прикриття).

            У скороченій формі «алгоритм» шахрайської операції в сфері інвестування зводиться до таких «кроків»:

1. Задум. Визначення сфери діяльності майбутніх жертв, способів роботи з ними, визначення засобів «відходу» і уникнення відповідальності.

3. Пошук «жертви», тобто людини, чиї можливості (доходи) і особистісні якості (довірливість насамперед) дозволяють сподіватися на успіх задуму.

4. Дослідження «жертви» на предмет виявлення особистісних слабкостей, на які можна спиратися у її «обробці».

5. Організація «випадкового» контакту з «жертвою», результатом якого має стати ненав'язлива передача інформації про «вигідні умови співпраці» з шахраями.

6. Залучення (ненав'язливе) «жертви» в обговорення перспективи співпраці. Найчастіше здійснюється на «нейтральному» ґрунті.

7. Латентна (прихована) атака на «жертву» у формі пропозиції про спільну діяльність, яка адресована відразу кільком людям, з яких принаймні одна людина – «підсадна качка», яка призначена надати афері вигляд вигідної та безпечної угоди.

8. У разі виникнення практичної зацікавленості «жертви» до співпраці — укладення юридично грамотно оформленого контракту.

9. Створення стимулюючого інформаційного середовища з метою введення «жертви» в стрессогенний стан в зв'язку з «об'єктивно» стислими термінами реалізації контракту в частині з'єднання капіталу в інтересах майбутніх «досить серйозних» прибутків. Це те, що можна назвати створенням ситуації, в якій у нормальної людини виникає побоювання «не встигнути» і тому втратити вигідні можливості.

10. Отримання грошових коштів. Шахраї, які організовують інвестиційні афери, з метою уникнення підозр у «жертви», часто просять її здійснювати свої вкладення в «спільну справу» виключно за безготівковим розрахунком.

11. Організація краху «спільного» підприємства і «втрати спільного» капіталу.

12. Ідеологічна обробка «жертви» в ключі сюжетів про «спільні втрати», через «не залежні від організаторів справи» форс-мажорні обставини. Іноді ця обробка ведеться настільки успішно, що ошукана жертва на кошти, що в неї залишилися намагається разом з «партнером» відновити їх союз заради продовження спільної справи.

13. Запуск заздалегідь підготовленого механізму захисту шахраїв від можливої підозри в шахрайстві і притягнення до кримінальної відповідальності. В деяких великих шахрайських організаціях сукупні витрати на забезпечення безпеки досягають іноді 20-30% від отриманих від «жертви» коштів. Головна мета цього «кроку» – не допустити до офіційного, а тим більше судового, розгляду питань «спільної діяльності».