ОПОРТУНІСТИЧНА ПОВЕДІНКА ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Опортуністична поведінка – це така поведінка людини, яка спрямована на отримання односторонньої вигоди за рахунок партнера шляхом ухилення виконання умов контракту.

Виділяють наступні форми прояву опортуністичної поведінки:

1) грубий опортунізм, при якому відбувається навмисне, усвідомлене порушення умов контракту для досягнення своїх інтересів;

2) стратегічний опортунізм, проявляється в асиметричному розподілі інформації, що дозволяє приховати частину дій однієї сторони від іншої;

3) природний опортунізм – відступ від умов раніше укладеного контракту внаслідок зміни обставин.

З точки зору контрактного процесу опортуністичну поведінку розділяють на два типи:

 передконтрактна –виникає на стадії укладання економічної угоди, базується на нерівності інформації різних сторін контракту щодо характеристик його об’єкту;

постконтрактна – виникає після укладення контракту і пов’язана з порушенням умов контракту однією стороною задля власної вигоди у збиток іншій стороні.

Опортуністична поведінка призводить до цілої низки негативних факторів, частина з яких представляє собою витрати на запобігання опортуністичній поведінки, на контроль за поведінкою суб’єктів та витрат на зниження рівня інформаційної асиметрії.

Одним з видів опортуністичної поведінки є так званий ендогенний опортунізм (опортуністична поведінка персоналу)– небажана поведінка співробітників, що входить в протиріччя з загальними цілями організації і полягає у їх прагненні реалізувати власні інтереси за рахунок організації та супроводжується  проявами підступності і обману.

Для ендогенного опортунізму (опортуністичної поведінки персоналу) характерні наступні риси:

-  неспівпадання інтересів роботодавця та найманого працівника виступає причиною опортуністичної поведінки останнього;

-  асиметричність інформації, якою володіє найманий працівник, створює можливість для його опортуністичної поведінки;

- прихований характер недобросовісної поведінки означає, що працівник не прагне розголосу своєї діяльності, інакше мова ішла б про відкриту конфронтацію;

- збиток роботодавця виникає через те, що найманий працівник використовує ресурси фірми для власного збагачення або не працює з повною віддачею;

- навмисність дій найманого працівника означає, що він розуміє свої інтереси та наслідки своїх дій, свідомо використовує ситуацію, що склалася, і не надає роботодавцю інформацію про те, що робить.

Найбільш розповсюдженими формами опортуністичної поведінки персоналу в Україні є:

ухилення від виконання службових обов’язків, тобто робота не на повну силу («перекури», вирішення особистих справ у робочий час, користування послугами комп’ютерних соціальних мереж тощо);

шпигунство на користь конкурентів може завдати суттєвої економічної шкоди через втрату або розголошення стратегічно важливої інформації і низьку продуктивність праці працівника-шпигуна;

недбалість передбачає свідому халатність при удаваному виконанні всіх

норм і правил (недбале відношення до устаткування, недотримання режиму економії, неякісне виконання роботи);

саботаж (шкідництво)  означає свідоме нанесення шкоди із мотивів особистої помсти

керівництву або задля доведення власної незамінності (зараження вірусами комп’ютерного обладнання, знищення баз даних);

крадіжки виробленої продукції, матеріалів, палива, канцелярських товарів;

використання службового становища, коли ресурси фірми використовуються не за призначенням, а для власного збагачення (використання службового транспорту, поїздка у відрядження разом з працівником членів його родини за рахунок фірми, оплата власних рахунків за допомогою корпоративної кредитної картки, отримання «відкатів» від постачальників за лобіювання вигідних їм умов контракту тощо).